"відповідає".

Якщо в процесі перевірки у аудитора виникає заперечення чи сумніви відносно правильності тих чи інших використаних перевіряючим підприємством рішень, але йому було представлено їх аргументоване і переконане обгрунтування, то у звіті аудитора ці рішення не обов'язково вказувати, оскільки вони не змінять безумовного позитивного висновку.

Аудитор не може видати позитивного висновку при таких обставинах:

невпевненість (аудитор не може сформулювати думку);

незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона заперечує перевіреній фінансовій інформації).

При складенні негативного висновку використовуються такі формуліровки: "'не відповідає вимогам"; "не дає достовірного уявлення"; "не правильно показує дійсний стан справ".

Якщо аудитор відмовляється від видачі висновку, то він вказує на неможливість на основі приведених документів сформулювати думку про стан справ на підприємстві, яке перевіряється.

Тема: Процедури виявлення обману і помилок. План

1. Визначення і оцінка порушень.

2. Розрахункові помилки і обман.

1^ В процесі проведення аудиту достовірності фінансової інформації включаючи правильність ведення бухгалтерського обліку і складання форм звітності.

основними причинами допущених порушень є свідомі і несвідомі дії посадових осіб, які займаються підготовкою вихідних даних про результати діяльності підприємства і обробляють цю інформацію, свідомі дії ведуть до обману як держави так і власників підприємства. Несвідомі дії можуть бути викликані недоброякісним відношенням до виконанням службових обов'язків при підготовці інформації, що веде до виникнення помилок.

Обман - цей навмисний неправильний показ фінансової інформації однією і кількома посадовими особами зі складу керівництва та службовців підприємства.

Помилка - ненавмисні порушення у відображені фінансової інформації.

Причинами таких помилок можуть бути: арифметичні чи граматичні помилки в записі облікових даних;

випадковий пропуск чи неправильне уявлення про окремі факти; неправильні покази вимірювальних приладів; відхилення від правил здійснення контролю за діями посадових осіб при проведені первинного обліку, складані звітності та ін.

Мета цього нормативу -

визначити відповідальність аудитора за викриття перекручень, що є результатом обману або помилки, при проведені аудиту фінансової інформації, а також подати керівництву відомості про процедури, які аудитор повинен виконати для розкриття обману або помилок.

Тому по виявлених аудитором порушеннях необхідно:*

відобразити суть обману чи помилки з посиланням на порушення конкретного закону, поста нови КМУ, відомчих інструкцій або наказів та інших нормативних документів;*

показати якими документами, довідками, розрахунками, записати в облікових регістрах чи п оказниками звітності підтверджені дані порушення;*

виявити хто допустив помилку чи обман (вказати прізвище, ім'я та по-батькові і займану посаду);*

з даних посадових осіб одержати пояснення по обгрунтуванню виявлених порушень;*

вказати з чієї вказівки або дозволу здійснено порушення чи злочин ( вказати прізвище, ім'я та по-батькові і займану посаду) і як було дано це розпорядження;*

коли і де допущено порушення (дата, період асу, назва структурного підрозділу);*

як здійснено помилку чи обман і чим вони викликані (мета, причини, умови).*

розмір заподіяного матеріального збитку та інші наслідки. 2; Багато фактів порушень викликають на практиці в результаті неправильних арифметичних дій при здійснені різних вирахувань. Ці факти обману і помилок приводять до перекручувань даних про рівень витрат на виробництво і фінансових результатів, а також до їх перекручення звітності. Тому аудитори повинні приділити увагу перевірці правильності підсумкових даних в первинних документах і звітах, регістрах аналітичного і синтетичного обліку, складених підприємством кошторисах і формах звітності, роздроблювальних таблицях, звітних калькуляціях і відомостях по різних видах розрахунків і т.д. на всіх ділянках діяльності.

Також аудиторська практика свідчить що розрахункові помилки і обман обов'язково перекручують нагромаджену на рахунках бухгалтерського обліку інформацію. Тому при проведені аудиту необхідно звернути увагу і на перевірку достовірності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку здійснені господарські операції і процеси в перевіряючий період. Розкриваючи факти обману і помилок аудитор розкриває їх суть.

Аудиторські свідчення.

1. Поняття про аудиторські свідчення.

2. Вимоги до аудиторських свідчень.

3. Джерела аудиторських свідчень.

4. Методика одержання аудиторських свідчень.

1. Основою найбільш відповідальної і трудомісткої частини роботи аудитора є підготовка аудиторських свідчень по всіх об'єктах контролю. На основі аналізу і узагальнення даних аудиторських свідчень аудитор робить висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірності бухгалтерської звітності на перевіряючому підприємстві. Для того щоб зробити даний висновок аудитор під-час проведення перевірки в відповідності з програмою збирає на окремих об'єктах контролю необхідні свідчення відносно відповідності їх діючому законодавству, встановленим стандартам і затвердженим положенням.

Таким чином аудиторські свідчення - це інформація, яку відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких грунтується його кваліфікаційний висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.

Зміст аудиторських свідчень залежить від способу їх одержання: першочергові (прямі) і другорядні. В першому випадку аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об'єкту контролю, в результаті чого одержує об'єктивну і повну характеристику. В другому випадку він використовує дані внутрішнього контролю, інформацію, одержану від адміністрації або третіх осіб (покупців, постачальників).

В процесі підготовки аудиторського висновку використовуються документальні свідчення - це свідчення, що містяться в конкретних документах.

Таким чином, аудитор повинен використати свідчення, які б дозволили забезпечити високу чіткість аудиторського висновку відносно передбаченого в договорі на проведення аудиту об'єкту контролю.

2. Аудиторські свідчення повинні відповідати ряду вимог, що забезпечать одержання оптимально необхідної інформації, яка дозволить зробити обгрунтований висновок про стан об'єкту аудиту.

До вимог відносять:

необхідність;

обгрунтованість, повнота;

правильність.

Під необхідністю аудиторського свідчення розуміють одержання конкретного необхідного аудиторського свідчення, зміст якого характеризує об'єкт дослідження.

Обгрунтованість аудиторського свідчення забезпечується тоді, коли воно містить дані наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності і інших документах, зміст