При існування великої кількості розділів, при формуванні номеру таблиці вказуємо номер таблиці, потім через крапку – номер розділу, напр. "Таблиця 1.1"
Таблиці можуть бути простими, груповими і комбінаційними.
Простими називаються такі таблиці, в підметі яких міститься перелік об'єктів, адміністративних і територіальних одиниць або ряд періодів, дат, охарактеризованих числовими показниками. Прості таблиці є найбільш поширеними.
Групові таблиці – це таблиці, підмет яких містить одиниці досліджуваного об'єкту, згрупованих за певною суттєвою ознакою.
Комбінаційні таблиці – це таблиці, в яких підмет побудований за двома і більше ознаками.
Приклад комбінаційної таблиці.
Групування банків України за величиною статутного фонду на 1 березня 1999 року.
Розмір статутного фонду | Прибутковість ативів | Кількість | Питома вага | Інші ознаки
5,0 – 7,5 | 1,5 – 2,0
2,0 – 2,5
2,5 – 3,0 | 2
1
5 | 11
23
11
Разом | 8 | 45
7,5 – 10,0 | 1,5 – 2,0
2,0 – 2,5
2,5 – 3,0 | 7
2
3 | 10
25
20
Разом | 12 | 55
В цілому по сукупності | 20 | 100
Правила складання таблиць:
1) Таблиця повинна бути компактною і мати тільки ті вихідні дані, які безпосередньо відображають досліджуване явище.
2) Заголовок таблиці, назви граф і строчок повинні бути зрозумілими, чіткими, лаконічними і закінченими.
3) В графах допускаються скорочення тільки при необхідності.
4) Таблиця повинна бути замкнута і мати підсумкову строку. Ця підсумкова строка може знаходитись на початку таблиці.
5) Показники, що характеризують один одного, повинні міститися поруч.
6) Графи нумерують арабськими цифрами, підмет – латинськими літерами.
7) Якщо явище повністю відсутнє, то в клітинки, де має бути його кількісне значення ставиться тире. Якщо дослідник не може знайти відомості про певне явище, то в клітинку ставиться три крапки, або "н.в." – немає відомостей. Якщо дана клітинка не заповнюється, то в неї ставиться хрестик чи зірочка.
За видами групування таблиці можуть бути типологічні, структурні і аналітичні (див. минулу лекцію щодо видів групування).
Абсолютні і відносні величини
План.
1. Поняття, види і одиниці виміру абсолютних величин.
2. Поняття і одиниці виміру відносних величин.
3. Ціль, призначення і види відносних величин.
Поняття, види і одиниці виміру абсолютних величин.
Абсолютні величини (або абсолютні статистичні величини) виражають обсяги, розміри та рівні процесів і явищ.
Вони поділяються на індивідуальні та сумарні. Індивідуальні виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності, а сумарні характеризують величину тієї чи іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих її груп, і отримуються в результаті підсумування індивідуальних значень.
Абсолютні величини можуть бути виражені в натуральному вигляді (тони, кілометри, кілометри), в умовно-натуральному (в перерахунку на якусь умовну одиницю: умовне паливо, тощо), трудові (людино-години, людино-дні), комплексні (тоно-кілометри Скільки тон перевезено на 1 кілометр.) і вартісний (в грошових одиницях)
Абсолютні статистичні показники можуть бути моментні і інтервальні. Моментні показники неадитивні Адитивність – підсумування., а інтервальні – адитивні.
Поняття і одиниці виміру відносних величин.
Відносні величини – це статистичні показники, які виражають кількісне співвідношення між явищами суспільного життя. Це – узагальнюючий показник, який дає міру співвідношення двох порівнювальних абсолютних величин, одна з яких береться з базового рівняння (називається базовою величиною), а ту, яку порівнюють з базовою – порівнювальна.
Якщо абсолютна величина показує, на скільки певне явище більше, то відносна величина показує в скільки разів це явище більше.
Відносна величина може бути виражена коефіцієнтом, або може бути виражена в процентах, промілях і децепромілях.
Коефіцієнт: k = а1/а2 (в скільки разів явище а1 більше/менше явища а2)
Темп зростання Тзр. = k * 100% (у відсотках) Отже, в принципі темп зростання схожий на коефіцієнт, різниця лише в тому, що темп зростання виражений в процентах (хоча можна і так, як і k).
Темп приросту Тпр. = Тзр. – 1(або 100%)
До відносних величин відносяться: відносна величина планового завдання, відносна величина динаміки, відносна величина структури, відносна величина координації, інтенсивності розвитку і порівняння.
Промілі використовуюся переважно в демографічній статистиці. Вони розраховуються так, як і відсотки але на 1000 одиниць сукупності. Позначаються: 1000 0/00
Ціль, призначення і види відносних величин.
Відносна величина планового завдання характеризує відношення величини показника, встановленої на плановий період, до величини показника, досягнутої до планового періоду або до якоїсь норми, стандарту, еталону.
Відносна величина виконання плану – це така відносна величина, Яка характеризує виконання плану за певний період.
Відносна величина динаміки – це відносна величина, яка показує відношення досягнутого рівня розвитку явища до рівня, який існував до того, або відносно еталона, норми, стандарту. Характеризує розвиток явища в часі і просторі.
Між відносними величинами планового завдання, виконання плану і динаміки існує співзалежність:
Відносними величинами структури називають такі величини, які характеризують відношення частки до цілого.
Відносні величини координації характеризують співвідношення між складовими частинами цілого.
Відносна величина інтенсивності розвитку Відносні величини інтенсивності виражаються переважно в промілях. – характеризує ступінь поширення явища в певному середовищі.
Наприклад, коефіцієнт смертності:
де-середньостатистична кількість померлих.
Коефіцієнт народжуваності:
Відносна величина порівняння – показує співвідношення одноіменних величин, що стосується різних об'єктів, різних територій, але за той же самий період.
Наприклад, населення м.Києва 3,5 млн. чол., населення Москви – 10,5 млн. чол. Отже населення Москви в 3 рази більше за населення Києва.
Середні величини.
План.
1. Поняття середніх величин.
2. Види середніх величин та способи їх обрахування.
3. Властивості середньої (математичні).
4. Середні структурні.
5. Нормований середній бал.
Поняття середніх величин.
Середня величина – це узагальнюючі показник, які характеризують рівень варіруючої ознаки в якісно однорідній сукупності.
Сукупність, яку ми збираємося характеризувати середньою величиною повинна бути:
1) якісно однорідною, однотипною;
2) складатися з багатьох одиниць.
Середні величини можуть бути абсолютними або відносними залежно від вихідної бази.
Середні