§ платежі з авансом (депозитом), коли орендар спочатку надає лізингодателю аванс, до моменту чи в момент підписання лізингової угоди, у встановленому розмірі, а потім, після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу в експлуатацію, виплачує, за допомогою періодичних внесків на користь лизингодателя, загальну суму лізингового платежу за винятком суми авансу (депозиту);

§ мінімальні лізингові платежі які являють собою суму всіх лізингових платежів, що повинний зробити орендар за весь період лізингу, а також суму, що він повинний сплатити, якщо має намір придбати у власність після закінчення терміну лізингу;

§ невизначені платежі, розрахунок яких базується на деякому рівні встановленої в угоді процентної ставки визначеної на якійсь підставі. В основу розрахунків може бути покладена ставка рефінансування, сума прибутку отриманого від реалізації виробленої на орендованому устаткуванні продукції, процентна ставка по зв'язаному з лізингом кредиту, і інші параметри.

По періодичності виплат виділяють:

§ періодичні платежі (щорічні, щоквартальні, щомісячні), що сплачуються по погодженому сторонами графіку, що додається до лізингової угоди;

§ одноразові платежі, застосовувані в сполученні з періодичними внесками, у випадку якщо передбачена виплата лізингодателю авансу.

По способі сплати лізингових платежів розрізняють:

§ платежі з рівними частками, що передбачають однакові по розмірах платежі орендаря лізингодателю, протягом усього терміну лізингової операції;

§ платежі з розмірами, що збільшуються, застосовувані в основному лізингодателями, зі стійким фінансовим положенням, коли на початковому етапі лізингу орендарю зручніше вносити орендну плату невеликими внесками, а потім, у міру освоєння устаткування і нарощування темпів випуску виробленої на ньому продукції, збільшувати розміри разових комісійних винагород у рамках усієї лізингової операції;

§ платежі зі зменшуваними розмірами (прискорені платежі), використовувані орендарями зі стійким фінансовим положенням, коли в початковий період лізингу орендар бажає погасити більшу частину своєї заборгованості.

З урахуванням фінансового стану і платіжних можливостей орендаря в угоді можуть установлюватися різні способи сплати лізингових платежів.

Лізинг розрізняють по секторах ринку, де він проводиться:

§ Внутрішній лізинг, коли всі учасники лізингової операції є резидентами однієї країни.

§ Зовнішній (міжнародний) лізинг. До міжнародного лізингу відносять ті операції, у яких хоча б один з її учасників не є резидентом країни, у якій здійснюється лізингова операція, чи ж всі учасники лізингу представляють різні країни. До цього ж виду лізингу відносять і операції, проведені лізингодателями й орендарями однієї країни, якщо хоча б одна зі сторін здійснює свою діяльність, маючи спільний капітал із закордонними партнерами. Зовнішній лізинг у свою чергу розділяють на:

Ш експортний лізинг; при експортному лізингу закордонною стороною є сторона орендаря і призначене для лізингу устаткування вивозиться з країни на умовах експортного контракту;

Ш імпортний лізинг; при імпортному лізингу закордонною стороною є лізингодатель, і устаткування поставляється в країну орендаря на умовах імпортного контракту;

Ш транзитний лізинг, при якому всі учасники знаходяться в різних країнах.

Лізинг розрізняють - по типі орендованих активів:

§ Лізинг фізичних (реальних) активів, у якому виділяють:

Ш лізинг рухомого майна (машинно-технічний лізинг);

Ш лізинг нерухомого майна (довгострокова оренда будинків і споруджень) у який щодо видів нерухомості виділяють:

o лізинг нерухомості виробничого призначення;

o лізинг нерухомості невиробничого призначення.

У бухгалтерському обліку лізинг розрізняють на фінансовий і оперативний.

2. Законодавче регулювання лізингових операцій.

Основним документом, що регулює здійснення лізингових операцій в Україні є Закон України від 16 грудня 1997 року „Про лізинг”.

Цей Закон визначає поняття лізингу, а також загальні правові та економічні засади його здійснення.

Відносини між суб'єктами лізингу регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами України та укладеними відповідно до них договорами лізингу, крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна.

Так згідно ст. 1 Закону, лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Стаття 4 визначає види та форми лізингу які існують в Україні:

Види лізингу:

1) фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

2) оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він