efefe
ТЕМА : Ринок чистої монополії
Характеристика чистої монополії.
Крива монопольного попиту.
Опреділення ціни та об’єму випуску продукції. Виручка фірми-монополіста.
Економічні наслідки монополій.
Цінова дискримінація.
1. Абсолютна, або чиста, монополія існує коли одна фірма являється єдиним виробником продукту, в якої нема близьких аналогів.
Характерні риси чистої монополії:
Єдиний продавець – споживач повинен купувати товар у монополіста, або обходитись без нього;
Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогів;
“Диктуючий ціну” – на відміну від ринку чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює загальний об’єм пропозиції;
Заблоковане входження – якщо монополіст немає конкурентів, то існує вагома причина цьому. Існування монополії залежить від існування певних бар’єрів для вступу в галузь.
Приклад монополії: служби комунальних послуг, хоча все ж таки існує деяка конкуренція: свічки та керосинові лампи – деякі замінники електроенергії, замінник телефону – листи, телеграми. Найяркіший зразок чистої монополії – діамантовий синдикат “Де Бірс”, який ефективно контролює від 80 до 85% світової пропозиції діамантів.
Більш детально розглянемо бар’єри для вступу в галузь:
Економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва: витрати. Автомобільна промисловість. Сучасна технологія в деяких галузях така, що ефективне маловитратне виробництво може бути досягнуте, тільки якщо виробники являються надзвичайно крупними як в абсолютному вимірі, так і стосовно ринку. Досягнення низьких витрат на одиницю продукції, і, відповідно, низьких цін одиниці продукції для споживачів залежить від існування невеликої кількості фірм, чи, в крайньому випадку, тільки однієї фірми. Чим більші масштаби фірми, тим ефективніше вона розподіляє свої ресурси, матеріал, свій потенціал, тобто, ефективно скорочує свої витрати.
Підприємства суспільного користування: дійсні монополії. Електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, автобусні фірми, кабельне телебачення, зв’язку. Ці галузі переважно представляють державу, вони мають певні привілеї. Проте, держава здійснює жорсткий контроль над діяльністю монополістів, з метою того, щоб уникнути зловживання монопольною владою, яку вона надала.
3. Легальні бар’єри: патенти і ліцензії.
Патенти. Патенті закони націлені на захист винахідника від незаконного захоплення продукту чи технологічного процесу конкуруючими підприємства, які не брали участі у витратах часу, зусиль та грошей, котрі пішли на його розробку. Патенти можуть забезпечувати винахідника монопольним становищем на час дії патенту.
Ліцензії. На державному рівні федеральна комісія США по зв’язку видає ліцензії радіо- та телестанціям. В багатьох великих містах необхідно отримати муніципальну ліцензію щоб водити таксі.
4. Власність на важливі види сировини. Фірма, володіюча чи контролююча сировину, яка необхідна в процесі виробництва може перешкоджати створенню конкуруючих фірм (нові спортивні ліги – існуючі старі мають контракти з кращими гравцями і договори про оренду головних стадіонів і арен).
5. Нечесна конкуренція. Вступ нових конкурентів чи усунення конкурентів-суперників може бути здійснено внаслідок агресивних жорстоких дій. (наприклад, обливання брудом продукції, давка на постачальників ресурсів та банків, переманювання ведучого персоналу, різке зниження цін, з метою того, щоб довести до банкротства конкурентів – багато з цих аспектів є не законними).
2. Візьмемо, наприклад, монополіста, який має контроль над патентами і сировиною, йому не грозить створення державою регулюємої комісії – тобто має ідеальне становище для панування на ринку. Чистий монополіст буде оприділювати об’єм виробництва максимізуючи прибуток, виходячи із своїх витрат і попиту.
Крива попиту монополіста представляє собою криву галузевого попиту, так як чиста монополія – це ціла галузь. Згадаймо, що крива галузевого попиту має спадний характер. Це ілюструється колонками 1 і 2 таблиці 1.
Існує три причини спадної кривої попиту монополіста:
1. Ціна перевищує граничний доход. Спадна крива попиту означає, що чиста монополія може збільшувати свої продажі, тільки призначаючи більш низьку ціну на одиницю своєї продукції. Більше того, той факт, що монополіст повинен понизити ціну, щоб підняти рівень продаж, являється причиною того, що граничний доход стає менший ніж ціна (середній доход) для кожного рівня випуску, крім першого. Причина полягає в тому, що зниження ціни буде стосуватись не тільки додатково проданої продукції, але і також всіх інших одиниць продукції, котрі б могли бути реалізовані по більш високій ціні. Таблиця 1.
(1) Кількість виробленої продукції, од. | (2)Ціна (середній доход), дол. | (3)Валовий доход, дол | (4) Граничний доход, дол. | (5) Середні сукупні витрати | (6) Сукупні витрати, дол. | (7) Граничні витрати, дол. | (8) Прибуток
(+) чи збиток (-), дол.
0 | 172 | 0 | 162
142
122
102
82
62
42
22
2
-18 | 100 | 90
80
70
60
70
80
90
100
130
150 | -100
1 | 162 | 162 | 190,00 | 190 | -28
2 | 152 | 304 | 135,00 | 270 | +34
3 | 142 | 426 | 113,33 | 340 | +86
4 | 132 | 528 | 100,00 | 400 | +128
5 | 122 | 610 | 94,00 | 470 | +140
6 | 112 | 672 | 91,67 | 550 | +122
7 | 102 | 714 | 91,43 | 640 | +74
8 | 92 | 736 | 93,73 | 750 | -14
9 | 82 | 738 | 97,78 | 880 | -142
10 | 72 | 720 | 103,00 | 1030 | -310
Згідно таблиці 1 бачимо, що граничний доход від другої одиниці продукції складає 142 дол., а не дорівнює її ціні – 152 дол., тому, що ціна повинна бути знижена на 10 дол. в порівнянні з ціною першої одиниці, щоб збільшити продаж з 1