і радіокомпанії можуть витратити значні суми на легальні платежі, “обробку” членів уряду, рекламу – ці витрати нічого не добавлять до об’єму виробництва, проте збільшують фактичні витрати).
3. Науково-технічний прогрес: монополіст має більше ресурсів, ніж конкурент для того, щоб розвивати науковий прогрес, проте в монополіста невисокі стимули до розробки нової технології, тому що відсутність конкурентів означає, що немає автоматичного стимулу до науково-технічного прогресу на монополізованому ринку. Для чого монополісту щось придумувати нове, якщо він і так займає монопольне становище, тобто він пануючий в галузі. Тому монополіст може навіть приховувати нові розробки. Отже, монополія зачасту гальмує НТП.
Існує два контраргументи по цьому питанню: 1. НПТ – засіб пониження витрат на одиницю продукції, і таким чином, збільшення прибутків. 2. Науково-дослідницька робота і технічні нововведення можуть бути одним із бар’єрів для входження в галузь, тому монополіст повинен продовжувати добиватися успіху в цій області або стати жертвою нових конкурентів.
4. Розподіл доходу: підприємницька монополія сприяє нерівності в розподілі доходу. Завдяки своїй ринковій владі монополісти призначають більш високу ціну, ніж зробила би це чисто конкурентна фірма з такими ж витратами; монополісти здатні обкладати “особистим податком” споживачів і, таким чином, отримувати значні економічні прибутки. Ці прибутки розподіляються нешироко, так як власність на капітал розподілена в руках невеликої кількості власників з самими високими доходами. Власники монопольних фірм прагнуть збагатитися за рахунок іншої частки суспільства.
5. Слід відмітити, що монополіст призначає не однакову ціну для всіх споживачів. Монополіст збільшує свої прибутки, призначаючи різні ціни для різних покупців, тобто монополіст займається ціновою дискримінацією.
Можливість займатися ціновою дискримінацією не є легкодоступною для всіх продавців. Взагалі, цінова дискримінація здійсненна, коли виконуються три умови:
найбільш очевидно, що продавець повинен бути монополістом, чи хоча б володіти деяким ступенем монопольної влади, тобто якось контролювати виробництво і ціноутворення;
продавець повинен бути здатним виділяти покупців в окремі класи, в яких кожна група має різну готовність чи здатність платити за продукт;
першопочатковий покупець не може перепродавати товар чи послугу.
Економічні наслідки цінової дискримінації: 1-монополіст збільшує свої доходи, займаючись ціновою дискримінацією, 2-той монополіст, який займається дискримінацією буде займатися виробництвом більшого об’єму продукції, ніж той, який ціновою дискримінацією не займається.
Додаток:
Монопсонія – наявність на ринку одного покупця.