1. Види і типи конкуреції

Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинуто-го товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів вироб-ництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органі-зації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Дія інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму.

На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу ви-робництва (початок XVI — кінець XIX ст.) панувала вільна конкуренція між власниками невеликих підприємств, які ви-робляли товари на невідомий ринок, у формі внутрішньогалу-зевої та міжгалузевої конкуренції. Вільна конкуренція зумо-вила розвиток концентрації та централізації виробництва і ка-піталу й на певному етапі (остання третина XIX ст.) привела до виникнення монополій.

На сучасному етапі конкуренція ведеться насамперед між гігантськими об'єднаннями, всередині них, а також між під-приємствами немонополістичного сектора економіки та різ-них форм власності. Її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується зі сфери обігу у сферу виробницт-ва. з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціо-нальний рівні.

Методи конкурентної боротьби ~ це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту про-дукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тим-часове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використо-вуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.

Як складова частина господарського механізму конкурен-ція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покуп-цями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зрос-тають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотний механізм існує за конку-ренції покупців. У результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народ-ного господарства.

У ході еволюції економічної системи змінюється і конку-ренція. Так, на нижчій стадії капіталізму, панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і кон-курентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За цих умов процес ціноутворення здій-снюється внаслідок вільної (без будь-яких обмежень) і сти-хійної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморе-гулювання економічної системи. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживачів. Ідеальною моделлю у цій схемі е ситуація, коли споживач завжди має рацію, повністю виключається його дискримінація, що означає своєрідний диктат споживача над продавцем.

За вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам в сучасних умо-вах відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. На тривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспіль-не необхідних витрат виробництва.

В умовах капіталізму вільна конкуренція виявляється у конкурентній боротьбі як між різними формами приватного капіталу (промислового, торговельного, банківського та ін.), так і всередині кожного з них. Така конкуренція набуває фор-ми внутрішньогалузевої та міжгалузевої.

Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, органі-зації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному з них встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже, й індивіду-альна вартість виробництва.

Але ціни на ринку, як уже зазначалося при розгляді вар-тості товару, тяжіють до витрат, що встановлюються на під-приємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.

Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, сти-мулює процес концентрації виробництва і капіталу.

Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товарови-робниками, які діють у різних галузях народного господарст-ва. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу про-дукту .Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вклада-ти свої капітали в галузі, де був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки) зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а в других — збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені .у галузях, куди переливаються нові капітали, зни-жуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталів) — зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кіль-кість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є еле-ментом середніх ринкових цін або цін виробництва. Отже, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або сус-пільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

3 виникненням монополій вільна конкуренція перетворю-ється на монополістичну, або недосконалу.

Недосконала конкуренція ведеться між крупними компанія-ми (всередині монополізованого сектора, між членами групо-вих монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це бороть-ба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння Інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо).

Особливістю недосконалої конкуренції є й те, що вона все більше переміщується зі сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Це означає, що вона все більше грунтується на впровадженні нових досяг-нень науки й техніки у виробництво і спрямована на поліп-шення якості продукції. Внаслідок цього розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції.

Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зни-ження