Відхилення від норм показують, як дотримується технологія виготовлення продукції, норми витрати сировини, матеріалів, витрат праці і т.д. Вони поділяються на позитивну, означаючу економію у витратах, і негативне, зухвале їхнє збільшення.

Розрахунок фактичної собівартості здійснюється по наступній формулі:

Фс=Нс±Вн±Зн, де

Фс - фактична собівартість;

Нс - нормативна собівартість;

Він - відхилення від норм (економія чи перевитрата);

Зн - зміни норм (убік їхнього збільшення чи зменшення).

Виробниче підприємство „Віст Лтд.” виготовляє два види виробів: А та Б. Окрім того підприємство провадить торговельну діяльність, має магазин, а також два цехи основного виробництва.

№1 – механічний;

№2 – складальний

і два цехи допоміжного виробництва:

№3 (1) – паросилова станція,

№4 (2) – тарний.

У тарному цеху виготовляють два види ящиків:

замовлення №1 (ящик №357)

замовлення №2 (ящик №871)

Відомість зведеного контролю витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг.

Статті витрат | Всього витрат | в тому числі:

к-сть | Сума, грн. | За поточними нормами | За зміною норм | За відхиленнями від норм

к-сть | Сума, грн. | к-сть | Сума, грн. | к-сть | Сума, грн.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

Витрати пов’язані з виробництвом продукції | 18 | 270 | 10 | 150 | 8 | 120 | - | -

Брак | 8 | 120 | 5 | 75 | 3 | 45 | - | -

Витрати на зберігання продукції | 2 | 30 | 2 | 30 | - | - | - | -

Заробітна плата | 20 | 800 | 20 | 800 | - | - | - | -

№ п/п | Витрати за елементами | Причини відхилень | Зміст та характеристика причин відхилень

1 | 2 | 3 | 4

1 | Матеріальні затрати | Незаплановані відходи, зменшення передбаченого нормою браку, незадовільні умови зберігання | В процесі виробництва, в наслідок технологічних недоробок та матеріалу, що не відповідає нормативам, збільшились відходи. Але внаслідок зміни норм матеріалу витрати дещо зменшились;

було переглянуто нормативи браку продукції, але через зміну норм кількість браку зменшилось.

2 | Витрати на оплату праці | Витрати на заробітну плату розраховані за поточними нормативами і в процесі виробництва не змінювалися.

Завдання №4

Внутрішній контроль витрат діяльності підприємства

Фінансовим обліком у сфері затрат охоплюються процеси придбання (купівлі), організації переробки (процесу виробництва), продажу (реалізації) виготовлених продуктів праці. Завдяки фінансовому обліку досягається мета кількісного відображення якісних (вартісних) характеристик цих процесів, хід самого процесу діяльності, процес нарощування витрат, тобто вартості, визначення фінансового результату тощо.

Традиційно до завдань бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку затрат та доходів відносять такі:

· своєчасне подання інформації про затрати та доходи за центрами затрат та центрами відповідальності;

· контроль господарської діяльності структурних підрозділів;

· визначення (калькулювання) собівартості продукції (виробів, послуг, робіт), матеріалів, товарів тощо;

· визначення ціни;

· прийняття управлінських рішень.

Водночас традиційне завдання не визначає основне. Процес діяльності пов’язаний із вчинками конкретної особи, а тому й відповідальністю цієї особи за свої рішення. Отже, за вартісні характеристики має відповідати хтось конкретно.

Персональна відповідальність за результати роботи пов’язана не лише з кількісними та якісними (вартісними) характеристиками, а й з прогнозними рішеннями. Для їх прийняття потрібна додаткова інформація про затрати. Ця характеристика має відображати не просто що затрачено, а й розкривати відповідність затрат заздалегідь визначеним параметрам (бізнес-плану, нормам, кошторису тощо), з’ясовувати причини того чи іншого стану, називати ініціаторів економії або винуватців перевитрат. Має бути дана відповідь, де саме, на якій операції, на якому процесі (фазі, дільниці тощо) виникли відхилення, ступінь використання виробничих потужностей тощо. За цією характеристикою затрати у внутрішньогосподарському обліку поділяють на залежні та незалежні від діяльності. При цьому залежні можуть бути:

· пропорційно залежні;

· дегресивно залежні;

· прогресивні залежні.

Потребують уточнення прямі та непрямі затрати. Прямі затрати доцільно уточнити терміном „індивідуальні”, а непрямі – терміном „загальні”.

Доцільно ввести такі поняття: затрати, які контролюються, та затрати, які не контролюються; короткострокові, довгострокові, значні, незначні, серединні та граничні.

Місцем виникнення, або центром, затрат називатимемо місце, де вони фактично утворилися. Наприклад, у цеху для випікання хліба було використано борошно, а в конторі управління – електричну енергію для живлення лампочки, що освітлює кімнату.

Центром відповідальності називають місце, де виникають правові відносини між учасниками господарських процесів.

За своєю природою кожне робоче місце – це центр затрат. Проте в обліку до такої деталізації, як правило, не вдаються. У розглянутих щойно прикладах ідеться відповідно про відносини між робітником (начальником цеху) і адміністрацією та між робітником (адміністрацією підприємства чи цеху) та електростанцією через лічильник.

Розрізняють два види центрів контролю, а саме:

1. центр контролю за затратами;

2. центр контролю за фінансовими результатами;

Основними центрами контролю можуть бути: працівник, бригадир (майстер), начальник цеху (дільниці), начальник (завідувач) служби, головний механік, головний інженер та ін., адміністрація підприємства в цілому.

Процес внутрішнього контролю затрат діяльності підприємства включає в себе процес документування всіх видів затрат. Процес