Основні фонди підприємств, їх склад, оцінка, знос, амортизація та відновлення

Процес виробництва на підприємствах усіх форм власності пе-

редбачає наявність такого фактора виробництва, як основні фонди.

Основні фонди — це вартість матеріально-речовинних цінностей,

що використовуються підприємствами у виробничій та невироб-

ничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групу-

ються залежно від функціонального призначення, галузевої належ-

ності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділя-

ються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні фонди — це фонди, які безпосередньо беруть

участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До

них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, пе-

редавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багато-

річні насадження, інші основні фонди, що діють у сфері матеріаль-

ного виробництва.

Невиробничі основні фонди — це фонди, що не беруть безпосеред-

ньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для

обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охо-

рони здоров’я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі,

машини, обладнання, апарати та інші фонди, що використовуються

в невиробничій сфері.

За галузевою належністю основні фонди поділяються на фонди

промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту,

зв’язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі фонди по-

діляються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та об-

ладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий

та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, бага-

торічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші

основні фонди.

Для нарахування амортизаційних відрахувань основні фонди

поділяють на чотири групи:

· будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні

пристрої, житлові будинки;

· автомобільний транспорт та вузли, меблі, побутові електронні,

оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти, ЕОМ, офіс-

не (конторське) обладнання та пристрої до нього;

· інші основні фонди, які не ввійшли до перших двох груп;

· інформаційні системи, телефони, у тому числі і мобільні, мікро-

фони та рації, інше.

Обсяг основних фондів підприємства відображається у звіті про

їх первісну та залишкову вартість.

Повна вартість основних фондів визначається без урахування

частини їх вартості, що перенесена на продукцію, виготовлену за

участю цих фондів, а залишкова вартість — з урахуванням перене-

сеної частини вартості.

У процесі функціонування основні фонди піддаються фізичному

(матеріальному) та моральному (економічному) зносу.

Фізичний знос основних фондів — це втрата ними первісної спо-

живчої вартості, внаслідок чого вони поступово знецінюються та по-

требують заміни на нові аналогічні засоби праці. Так, будівлі та спо-

руди піддаються поступовому старінню, машини та обладнання —

зносу в результаті використання у виробництві, корозії металу тощо.

Встановлення ступеня фізичного зносу необхідне для визначення

реальної вартості, правильного планування заміни старих машин та

обладнання на нові. Коефіцієнт фізичного зносу визначається за

формулою

Кзн = (Сумма Зн/Сп) (7,1)

де ? Зн — сума зносу основних фондів, грн; Сп — первісна вартість

усіх або окремих видів груп основних фондів, грн.

Фізичний знос основних фондів частково відновлюється шляхом

ремонту, реконструкції та модернізації.

Моральний знос виявляється в тому, що випущені раніше основні

фонди за конструкцією, продуктивністю, економічністю значно по-

ступаються новим зразкам. Тому періодично постає потреба заміню-

вати застарілі основні фонди на нові, економічніші.

Відновлення зношуваних основних фондів та їх відтворення здій-

снюються за рахунок амортизаційних відрахувань, що формуються

при амортизації цих фондів.

Амортизація — це поступове перенесення за частинами (у міру

фізичного зносу) вартості основних фондів на вироблений за їх до-

помогою продукт (надані послуги). Амортизація здійснюється з ме-

тою накопичення фінансових ресурсів для фінансування наступного

відновлення і відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування — це грошове відображення розміру

амортизації, ступеня зносу основних фондів. Вони включаються в

собівартість продукції та компенсуються при її продажу у виторгу,

що надходить.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюються щоквар-

талу виходячи зі встановлених єдиних норм та балансової (залиш-

кової) вартості основних фондів за окремими групами або за інвен-

тарними об’єктами.

Сума амортизаційних відрахувань за відповідний звітний період

визначається шляхом множення встановленої норми амортизації на

балансову вартість відповідної групи основних фондів на початок

звітного періоду.

Норми амортизаційних відрахувань залежно від групи основних

фондів, що діють в Україні, наведено в табл. 7.1.

Платник податку з прибутку може прийняти рішення про засто-

сування інших норм амортизації, але вони не повинні перевищувати

розмірів, встановлених законом.

Зазначене рішення:

· приймається платником податку до початку звітного податко-

вого року та не може бути змінене протягом такого року;

· доводиться до відома податкового органу разом з поданням

декларації за перший квартал нового звітного податкового

року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із зако-

ном, сума амортизаційних відрахувань не є обов’язковою складовою

тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Відповідно до встановлених норм амортизаційні відрахування

здійснюються на повне відновлення активної частини основних

фондів (машин, обладнання і транспортних засобів) протягом нор-

мативного строку експлуатації, за іншими основними фондами —

упродовж всього фактичного строку їх експлуатації.

Протягом року амортизація нараховується щоквартально мно-

женням балансової вартості основних фондів на початок звітного

періоду (кварталу) на встановлений квартальний розмір аморти-

заційних відрахувань відповідної групи основних фондів.

При цьому балансова вартість основних фондів на початок

I кварталу визначається за балансом річного звіту, а на початок II і

наступних кварталів так: від балансової вартості фондів на початок

попереднього кварталу віднімається сума нарахованої амортизації

в попередньому кварталі, додаються витрати зі збільшення основних

фондів та віднімається вартість вибулих основних фондів у кварталі,

який передував звітному.

Річна загальна сума амортизаційних відрахувань визначається

шляхом підсумовування квартальних амортизаційних відрахувань,

розрахованих за всіма групами основних фондів, без урахування по-

вністю зношених фондів щодо машин, обладнання та транспортних

засобів. Сума нарахованої амортизації відноситься на собівартість

продукції, робіт чи послуг. У сезонних виробництвах річна сума

амортизаційних відрахувань включається у витрати виробництва за

період роботи підприємства в цьому самому році.

Нарахування амортизації припиняється в період реконструкції,

переозброєння основних фондів з повною їх зупинкою, а також при

консервуванні.

Не нараховується амортизація за такими основними фондами:

· продуктивною худобою;

· бібліотечним фондам;

· підвідомчими місцевій