Державні дотації на житлове будівництво приймають, зокрема, форму пільгових кредитів, що надаються на будівництво житла. Відсоток від позики на житлове будівництво утримується на низькому рівні завдяки спецільним заходам регулювання кредитного ринку.

Але в результаті такі ж проблеми виникають і на кредитному ринку. Формується високий попит на дешеві кредити і паралельно, поряд з регульованим, розростається «сірий» кредитний ринок. Таким чином, регулюван-ня на першому ринку — житла — дає також і побічні результати, які в свою чергу вимагають нового регулю-вання, що воде до побічних результата на іншому ринку.

Регулювання може застосовуватися і тоді, коли ціна рівноваги вважається занизькою. У цьому випадку дер-жава визначае нижчий рівень цін. Він виступає як мінімальна ціна, що встановлюється урядом і перевищує ціну рівноваги,— звичайно він застосовується в таких випадках, коли суспільству здається, що вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам постачальників ресурсів або виробників. Характерним прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін є законодавство про мінімум заробітної плати і шдтримка цін на сільськогосподарську продукцію.

На мал. 4 видно, що ціна Ц1 може бути занизькою для того, щоб забезпечити більш-менш пристойний доход хліборобам. Іншою причиною підвищення ціни вище рівноважної може бути бажання стимулювати виробництво продовольства в такій мірі щоб країна мала самозабезпечення, рівень якого вважаеться прийнятним з точки зору безпеки.

В цих випадках втручаеться держава і встановлюе ціну Ц2, яка стимулює зростання пропозиції сшьськогосподарської продукції (від Об1 до Об2). Однак аналіз показує, що таке регулювання має певні вади. У даному випадку висока ціна призводить до того, що споживачі не схильні купувати всю продукцію, яку пропонує сільське господарство. Оскільки споживачі бажають купляти лише в обсязі Об3, створюється надлишок пропозиції сільсько-господарської продукції. Він зримо проявляеться у великій кількості масла і м'яса, що нагромаджується у виробників багатьох краін.

Часто перевиробництво призводить до того, що деякі країни вдаються до демпінгу — іншими словами, намагаються продати свої надлишки на світовому ринку за низькими цінами і одночасно захищають своє власне сільське господарство за допомогою високого мита,

Регулювання за допомогою цін використовується уря-дами багатьох краш і в ряді інших випадків. Наприклад, контроль за рентними платежами і закон про лихварство, що визначає максимальну норму відсотка для боржників. У широких масштабах граничні ціни, або загальний кон-троль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці. До контролю за цінами вдаються держави в період ведення війни тощо.

Однак граничні та мінімальні ціни позбавляють механізм вільного ринку взаемодії попиту і пропозиції, тобто здатності встановлювати відповідність між рішеннями виробників про поставки і рішеннями покупців про попит. Ціни, що вільно встановлюються, автоматично нормують продукт для покупців; регульовані ціни цього не роблять. Відповідно урядові випадає брати на себе розв'язання проблеми нормування, породженого встановленням граничних цін, а також проблем закупівлі або знищення надлишків, які виникають внаслідок введения мінімальних цін.

Державне регулювання цін оцінюється по-різному. Очікувані вигоди від введення регульованих цін як для споживачів так і для виробників слід співставити з втратами, що виникають через появу дефщиту і товарних надлишків.

5. Висновки.

В даному рефераті я провів поглиблений аналіз концепцій еластичності попиту і пропозиції та проаналізував причини та наслідки можливого введення державного регулювання цін. .

6. Список використаної літератури.

1. Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю – “Економікс”, К.: «ХаГар» 1998

2. Самуельсон П. – “Економікс”, М.: “Дело” 1991

3. “Основи економічної теорії”, за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997