Організація внутрішньогосподарського розрахунку

Суть, завдання і впровадження внутрішньогосподарського розрахунку

Ціновий механізм внутрішньогосподарських підрозділів

Організація оперативного контролю госпрозрахункових витрат

Орендна плата, її форми та методи визначення

Внутрішньогосподарський розрахунок – це си-ма взаємовідносин між господарством та його внутрішніми підрозділами (цехами, бригадами, дільницями та ін.). Він є складовою економіки під-ва і ґрунтується на тих же принципах діяльності, що і загальногосподарський розрахунок.

При внутрішньогосподарському розрахунку підрозділи не мають права юридичної особи, вони є частиною с\г підприємства, їх самостійність обмежується лише виробничою сферою, вони не можуть укладати договорів, здійснювати взаємовідносини з державою та ін. підприємствами, не можуть мати рахунків у банку. Тобто, підрозділи свою діяльність обмежують питаннями економіки і організації вир-ва всередині під-ва.

В основі внутрішньогосподарського розрахунку лежать товарно-грошові відносини, всі види робіт, послуг та продукції на внутрішньогосподарському рівні стають товаром.

Для впровадження внутрішньогосподарського розрахунку необхідно:

Визначити склад внутрішньогосподарських підрозділів, які будуть переведені на господарський розрахунок.

Закріпити за госпрозрахунковими підрозділами землю, засоби вир-ва та робочу силу.

Визначити відповідальність підрозділів за неефективне використання факторів вир-ва.

Провести економічний аналіз всієї виробничо-господарської діяльності підрозділів.

Розробити і затвердити положення про внутрішньогоспрозрахунок, яке включає такі складові частини:

а) визначення і організація госпрозрахункових підрозділів та їх взаємовідносин;

б) облік і контроль виконуваних робіт, вир-ва продукції та виробничих витрат;

в) си-ма матеріального та морального стимулювання за результатами господарської діяльності.

6. Визначення характеру взаємовідносин підрозділів і під-ва (за допомогою договорів).

7. Розробити і довести до кожного підрозділу завдання з вир-ва продукції та лімітних витрат коштів і ресурсів.

8. Організувати облік і контроль за виконанням госпрозрахункових завдань.

9. Розробити си-му матеріального заохочення за результати вир-ва.

2. Організація робіт на основі внутрішньогоспвідносин потребує чітко налагодженого цінового механізму всередині під-ва.

Вироблена підрозділами продукція реалізовується підприємству чи ін. його підрозділом за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами. В основу розрахункової ціни закладено всі прямі витрати на вир-во, витрати на організацію і управління, а також на суму прибутку для підрозділу. Розрахункові ціни мають бути рівно вигідні для всіх видів продукції і послуг. Тривалість дії розрахункових цін визначається умовами економічної стабільності.

Розрахункові ціни розраховуються за формулою:

Цр=(Вм+Оп+Воу)*Кп

Вм – матеріальні витрати

Оп – витрати на оплату праці включаючи премії і доплати

Воу – витрати на організацію і управління виробництвом

Кп – коефіцієнт прибутковості (рентабельності)

Коефіцієнт прибутковості визначається за формулою:

Кп=П\Свп+1

П – чистий прибуток

Свп – собівартість валової продукції

Планово-облікові ціни – це ціни на матеріали і послуги, які купуються для вир-ва. Ціни на продукцію власного вир-ва, яка купується в ін. підрозділі встановлюють на рівні її собівартості збільшеної на нормативний рівень прибутковості. Ціни на матеріали, які купуються на стороні оцінюють за цінами придбання з врахуванням витрат на транспортування і збереження, якщо матеріали постачає підрозділ з матеріально-технічного постачання, то ціни корегують на нормативну прибутковість.

Кожному підрозділу встановлюють нормативи відрахувань коштів від суми реалізації чи валового доходу для відшкодувань загально виробничих витрат, витрат на організацію і управління господарством, а також для формування прибутку.

3. Оцінка госпрозрахункової діяльності підрозділів здійснюється за допомогою поточного обліку та контролю за використанням необхідної документації. Первинні документи з обліку продукції та витрат на вир-во оформляються керівниками підрозділів та подаються в бухгалтерію в установлені строки. На основі даних документів складають виробничі звіти кожного підрозділу за кожен місяць з наростаючим підсумком.

Облік є важливим засобом контролю за ходом виконання плану і дає можливість здійснювати періодичну перевірку щодо витрат. Облік і контроль зводиться то того, що порівнюються фактичні показники з плановими чи з середніми за останні 3-5 років або з нормативними.

Проведений контроль повинен виявляти причини відхилень від планових показників та намічати заходи для подальшого піднесення вир-ва. Головним завданням оцінки діяльності підрозділів є виявлення невикористаних внутрішніх резервів і шляхів їх використання.

Облік і контроль можна здійснювати за допомогою:

лімітно-завірених карток (відомостей);

чекова форма контролю – при її впровадженні керівник підрозділу має право впроваджувати, тобто виписувати і одержувати чеки, але в межах встановленого ліміту витрат. Чеки реєструються у спеціальному реєстрі розрахункових чеків.

4. Орендна плата, її форми та методи визначення