Тема 7. Міжнародні орендні операції як вид ЗЕД

1. Поняття, функції, суб’єкти та об’єкти міжнародного лізингу

2. Види лізингу

3. Укладання лізингових договорів

1. Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавача чи набувається ним у власність за погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна.

Міжнародний лізинг – це лізингова діяльність у якій при здійсненні лізингових операцій хоча б одна із сторін чи всі сторони угоди є резидентами різних країн (знаходження в різних країнах), або об’єкт лізингу чи лізингові платежі перетинають державний кордон. Цей вид лізингу включає також операції, що впроваджуються між лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, коли хоча б одна із сторін заснована і функціонує за участю спільного капіталу.

Міжнародний лізинг дає змогу вітчизняним підприємствам оновлювати свою матеріально-технічну базу за рахунок конкурентоспроможного обладнання зарубіжного походження.

Суб’єктами лізингових відносин є:

лізингодавець;

постачальник лізингового майна;

лізингоодержувач.

Функції лізингу:

1) виробнича – це прогресивний метод матеріально-технічного забезпечення виробництва, змінюється застаріле обладнання, полегшується доступ до високих технологій;

2) збутова – це спосіб збуту обладнання для виробників;

3) фінансова – виступає формою вкладання підприємства в основні фонди;

4) ресурсозберігаюча – раціональний розподіл ресурсів на підприємстві, коли кошти спрямовуються на інші цілі.

Об’єктами лізингу є транспортні засоби, різноманітна техніка, обладнання, технології, ліцензії та інше.

Переваги лізингу:

- можливість придбати складне і рідкісне обладнання;

- можливість придбати нову дорогоцінну техніку при обмежених фінансових ресурсах;

- лізинг доступний для малих і середніх підприємств (отримання кредиту є проблематичним);

- лізингова оплата в повному обсязі переноситься на собівартість продукції.

2. Розрізняють такі види лізингу:

1. За строком використання об’єкта лізингу:

а) оперативний лізинг – це лізингова угода, при якій витрати лізингодавця пов’язані з придбанням та утриманням об’єктів, що здаються в лізинг, не покриваються орендними платежами впродовж одного лізингового контракту;

б) фінансовий лізинг – це лізингова угода, яка передбачає впродовж періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість обладнання чи більшу її частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.

2. За складом учасників лізингу буває:

а) прямий;

б) непрямий.

3. За масштабом поширення лізингових відносин лізинг поділяється на:

а) внутрішній;

б) міжнародний.

Міжнародний лізинг поділяється на:

1) експортний лізинг – це вид лізингу, при якому постачальник чи виробник майна і лізингова компанія знаходиться в одній країні, а лізингоотримувач в іншій;

2) імпортний лізинг – це вид лізингу, за умовами якого лізингова компанія знаходиться в країні лізингоотримувача, купує об’єкти лізингу в іноземної фірми, а потім надає його в користування вітчизняному лізингоотримувачу;

3) транзитний лізинг – це угода, всі учасники якої знаходяться в різних країнах. Це найбільш складний вид операцій для лізингових компаній тому, що вимагає втручання законодавства кожної з країн.

3. Юридичне закріплення обов’язків сторін лізингової угоди здійснюється на підставі договору.

В лізинговому договорі мають бути висвітлені такі основні розділи:

1. Найменування сторін

2. Об’єкт лізингу, умови та строки його поставки – в даному пункті має бути вказано майно, що є об’єктом угоди, а в разі купівлі лізингодавачем зазначеного майна має бути зроблено посилання на контракт купівлі-продажу об’єкта лізингу.

3. Строк лізингу – має починатись віддати ведення об’єкта лізингу в дію та діяти впродовж узгодженого строку. Строк дії договору має бути пов'язаний із строком амортизації обладнання. Перед закінченням договору потрібно визначити право лізингоодержувача:

- поповнити строк лізингової угоди;

- укласти новий лізинговий договір;

- придбати у власність об’єкт лізингу за залишковою вартістю або узгодженою договорі ціною.

4. Розмір сплат та графік сплати лізингових платежів. Лізингові платежі – це платежі за користування об’єктом лізингу, вони можуть здійснюватись періодично або за допомогою сторін не рівномірно.

Лізингові платежі бувають таких форм:

а) грошова форма;

б) компенсаційна форма – платежі здійснюються продукцією або послугами, що вироблені на лізинговому устаткуванні лізингоодержувачем;

в) змішана форма – оплата здійснюється як грішми так і продукцією.

Невід’ємною частиною лізингової угоди є графік платежів, а також в даному розділі потрібно обумовити можливі штрафні санкції щодо лізингового одержувача.

5. Права та обов’язки лізингодавця.

6. Права і обов’язки лізингоодержувача.

7. Умови переоцінки об’єкта лізингу згідно з законодавством України.

8. Умови страхування об’єкта лізингу.

9. Умови поведінки об’єкта лізингу.

10. Умови дострокового розірвання договору лізингу.

11. Відповідальність сторін.

12. Інші умови.

13. Місцезнаходження та реквізити сторін.

При міжнародному лізингу сторонам угоди потрібно додатково визначитись стосовно валюти контракту і платежу.