Планування аудиторської перевірки

Аудиторська діяльність - це організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності необхідно чітко спланувати кожну перевірку.

Планування аудиторської перевірки - це система заходів, направлених на ефективне і своєчасне проведення аудиту.

У процесі планування аудиторської перевірки рекомендується дотримання принципів, наведених на рис. 1.1.

___, _ -'-/_.

Національні нормативи аудиту і Кодекс професійної етики — аудиторів України встановлюють основні принципи аудиту, правила надання аудиторських послуг, фундаментальні засади аудиторської етики. Відповідно до цих документів принципи аудиту можна поділити на дві групи: методологічні та принципи професійної етики.

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування. Планування аудиту повинно здійснюватися на підставі національних нормативів аудиту "Планування аудиту" № 9, "Знання бізнесу клієнта" № 10, "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки" №11, "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" № 12, інших нормативних і законодавчих актів.

Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою надання ефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, та виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування аудиту пов'язане з визначенням його цілей і задач, відповідальності і обов'язків аудиторів.

Слід пам'ятати, що на відміну від інших процесів управління планування аудиту має дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:*

S мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв'язку з цим аудитори не мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти її у висновку;*

S кожний суб'єкт аудиту (клієнт) індивідуальний;

S проведення аудиту є ризикованим через суттєві

невідповідності, помилки, фальсифікації і порушення чинних

законодавчих та нормативних актів.

I*""

_..... -jaKHM чином? планування — це процес, який дає"можлййсть найбільш раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб пла-нування було ефективним, воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Це дає можливість уникнути зайвого ризику, більш грунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки.

Таким чином, планування аудиторської діяльності необхідне для:

V вибору підходів для досягнення цілей аудиту;*

S виконання і контролю за роботою;

S визначення саме основних аспектів об'єкта аудиту;

S гарантованості повноти виконаної роботи;

S зменшення ризику.

Планування аудиту повинно оформлятися документально. Відповідно до Національного нормативу аудиту (ННА) "Планування аудиту" № 9 передбачається складання двох документів: загальний план та програма аудиту. Також за необхідності складається порядок амін та уточнень у загальному плані та програмі аудиту. . , ,„е&?„^сО л^ї^і

+ *- / - '

Г~~~' Розробка загального плану аудиту /^Јw^, * / Загальний план аудиту розробляється за формою, наведеною у / додатках до національного нормативу аудиту "Договір на проведення аудиту" № 4. Обсяг цього документа залежить від обсягів і складності аудиту. Загальний план аудиту розробляється дуже детально, щоб аудитор мав можливість підготувати конкретну програму аудиту.

Загальний план проведення аудиту має містити такі ' розділи: - -

Виявлені помилки аудитор повинен довести до відома клієнта, щоб він міг внести необхідні виправлення. Якщо клієнт відмовляється, то аудитор повинен надати аудиторський висновок із застереженням або негативний висновок залежно від того, наскільки суттєвою є помилка. При прийнятті рішення про . включення чи не включення застереження до аудиторського висновку аудитор завжди повинен оцінювати суттєвість питання в ' контексті питання фінансової звітності у цілому. Загалом, питання є суттєвим, якщо його вплив або потенційний вплив вводить або може ввести в оману.

У фінансових звітах допускаються неточності з таких причин: V Коли вони не впливають на рішення користувачів фінансових звітів, а отже, не є суттєвими;*

S Витрати та час, затрачений на виявлення і виправлення незначних помилок, надто значні що може відстрочити публікацію фінансових звітів.

При проведенні аудиторської перевірки аудитор повинен

визначити суттєвість різного виду:*

S Чи є у фінансовій звітності суттєвість (матеріальні гіомилки) чи невизначеність?

*/ Чи є суттєва (матеріальна) інформація, не розкрита в пояснювальній записці до фінансової звітності?

-S Чи застосовувались адекватно всі релевантні "облікові

методики до суттєвих бухгалтерських операцій чи сальдо? Отже, суттєвість визначається не тільки грошовим вираженням помилки. Так частота, з якою при тестуванні виявляється збій контрольної системи клієнта, також може розцінюватись як суттєва і повинна бути зазначена у звіті аудитора. Поняття суттєвості застосовується і щодо дотримання підприємством діючих правил обліку і складання звітності. Аудитор перед початком перевірки повинен визначити, яких

***»

відхилень від правил може припуститися підприємство без суттєвого впливу на достовірність його звіту.

Аудитор повинен прийняти рішення, коли помилка, викривлення фінансової інформації, неефективність контрольної системи клієнта, порушення закону чи порядку ведення обліку і звітності, чи їх комбінація стають суттєвими в межах фінансової звітності. За наявності суттєвих помилок чи порушень аудитор повинен запропонувати підприємству їх виправити і в результ;.п видати відповідний, негативний чи висновок із застереженням.

Суттєвість має як якісний так і кількісний аспекти. Викривлення певного факту у фінансовому звіті може бути кількісно не суттєвим, але давати привід для його висвітлення. Так, нелегітимні