Тема 3: Суб’єкти підприємництва та умови господарювання

1. Підприємство як основна ланка економіки.

2. Внутрішнє середовище організації та його змінні.

3. Організація та її зовнішнє середовище.

1. Підприємство як основна ланка економіки

У господарській практиці під загальною назвою «підприємство» маються на увазі різні суб’єкти господарювання, які організовують свою діяльність на засадах комерційного розрахунку й однією з своїх основних цілей ставлять одержання прибутку.

Першою ознакою підприємства є самостійність його у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства. Генеральну мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування , прийнято називати місією. У більшості випадків – це виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.

У практиці господарювання кожне підприємство здійснює багато видів діяльності, котрі можна об’єднати в окремі головні напрями:

- вивчення ринку товарів – повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію, зовнішнє та внутрішнє середовище організації;

- інноваційна діяльність – охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження нововведень, формування інвестиційної політики;

- комерційна діяльність – обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм; збалансування виробничої потужності; забезпечення виробництва необхідними ресурсами ;

- після продажний сервіс – пуско-налагоджувальні роботи у сфері експлуатації куплених на ринку товарів, їх гарантійне технічне обслуговування тощо.

Для кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками:

мета і характер діяльності;

форма власності майна;

належність капіталу;

правовий статус і форма господарювання;

галузево-функціональний вид діяльності;

технологічна і територіальна цілісність;

розмір за чисельністю працівників.

Класифікація підприємств за певними ознаками

Класифікаційні ознаки | Види фірм

Мета й характер діяльності | Комерційні

Некомерційні

Форма власності майна | Приватні

Колективні

Комунальні

Державні (в т.ч. казенні)

Національна належність капіталу | Національні

Закордонні

Змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання | Одноосібні

Кооперативні

Орендні

Господарські товариства

Галузево-функціональний вид діяльності | Промислові

Сільськогосподарські

Будівельні

Транспортні

Торгові

Виробничо-торгові

Торгово-посередницькі

Інноваційно-впроваджувальні

Лізингові

Банківські

Страхові

Туристичні тощо

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування | Головні (материнські)

Дочірні

Асоційовані

Філії

Розмір за кількістю працівників | Великі (надвеликі)

Середні

Малі (дрібні)

мікропідприємства

2. Внутрішнє середовище організації та його змінні

Організація – ціле, що складається з взаємопов’язаних частин.

Внутрішнє середовище організації – це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

До факторів внутрішнього середовища (внутрішні змінні) відносіть: цілі, структура, задачі, технологія і персонал.

застосовується при виготовленні великої кількості виробів, ідентичних один одному

Внутрішнє середовище організації

Цілі – це запрограмований результат, заради якого здійснюється управлінський процес. Саме організацію можна розглядати яки засіб досягнення цілей. Цілі відрізняються в залежності від типу організації. Так у великих організаціях цілей більше, ніж у малих. Цілі підрозділів повинні доповнювати загальні цілі і не суперечити цілям інших підрозділів. Мета – це кінцевий стан організації.

Структура – це логічні взаємозв’язки рівнів управління та функціональних ділянок, що дозволяють ефективно досягати цілей організації. Складовими частинами структури управління є ланка, ступінь, зв'язок. Створення структури – наслідок поділу праці між спеціалістами його різних видів. Поділ праці – горизонтальний поділ – закріплення даної роботи за фахівцями. Обсяг управління – вертикальний поділ – дає в результаті ієрархію управлінських рівнів.

Задачі – це робота, яка має виконуватись певним способом у певні строки.

Існує три категорії задач: робота з людьми, робота з засобами виробництва, робота з інформацією. Важливими характеристиками задач є частота повторень завдання та час, необхідний для його виконання.

Технологія – це засіб перетворення сировини в потрібні продукти і послуги. Технологія – це сполучення кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів, відповідних технічних знань тощо для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації, людях. При цьому вона нерозривно пов’язана з промисловою революцією, стандартизацією, застосуванням конвеєрних складальних ліній.

Класифікація технологій

За системою Д.Вудворд | За системою Д.Томсона

1. Одиничне , дрібносерійне чи індивідуальне виробництво(виготовляється тільки один виріб чи невелика серія однакових виробів) | 1. Багатоланкові технології – серія взаємозалежних задач, виконуваних послідовно: зборка на конвеєрі

2. Масове чи крупносерійне виробництво: застосовується при виготовленні великої кількості виробів, ідентичних один одному; характерні – механізація, стандартизація, конвеєрний спосіб | 2. Посередницькі технології: характеризують дії взаємопов’язаних груп людей таких як клієнти чи покупці, банківська справа, бюро з працевлаштування.

3. Безперервне виробництво: автоматизоване устаткування | 3. Інтенсивна технологія: зміни матеріалу за допомогою навичок, прийомів і послуг.

Персонал – центральний фактор у будь-якій моделі управління. Для успішного управління керівники повинні вивчати особливості поведінки окремих осіб і груп людей. Аспектами індивідуальної поведінки особистості, які мають найбільше значення для керівника є здібності, обдарованість, потреби, сподівання, сприйняття, точка зору, цінності. Середовище, яке створюється керівниками, часто має значний вплив на поведінку працівника. Керівник повинен намагатися створити таке середовище, яке б сприяло досягненню цілей організації.

Всі внутрішні змінні взаємопов’язані. У своїй сукупності вони розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміна в одній з них відповідно впливає на інші.

Соціотехнічні підсистеми мають соціальний компонент (люди) і технічний компонент (інші внутрішні змінні). Аналіз змісту роботи, врахування індивідуальної та групової поведінки, планування взаємозалежності всіх внутрішніх змінних дозволяють досягти цілей організації.

У практичній роботі менеджерам слід враховувати, що організація – це відкрита система, тому дуже сильно впливають на організацію зовнішні змінні.

3. Організація та її зовнішнє середовище

Організація складає основу світу менеджерів. Підприємство як відкрита система постійно взаємодіє з навколишнім оточенням. Постачання із зовні матеріально-технічних, енергетичних ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація виробленої продукції торговельним посередникам чи безпосередньо споживачам є необхідною переумовою