3
3. Нетарифне регулювання – це встановлені обмежувальні заборонні засоби, які перешкоджають проникненню імпортних товарів на внутрішній ринок України з метою захисту інтересів вітчизняного виробника.
Найбільш поширеними і розповсюдженими інструментами нетарифного регулювання є ліцензії і квоти. Ліцензування і квотування вводиться Україною у таких випадках:
1. Різкого погіршення розрахункового балансу, якщо від’ємне сальдо перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми.
2. Досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості.
3. Значного порушення рівноваги на внутрішньому ринку за відповідними товарними групами.
4. Необхідності забезпечення відповідних пропорцій між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві.
5. Як відповідь на дискримінаційні дії інших держав.
6. Порушення суб’єктом ЗЕД законодавства про здійснення ЗЕД.
7. При здійсненні бартерних операцій.
Квотування – це кількісне чи вартісне обмеження експорту або імпорту що вводиться в певний строк на окремі товари та послуги по відношенню до окремих країн чи групи країн.
В Україні вводяться такі види квот:
- загальна – встановлюється по товару без визначення конкретної країни;
- групова – встановлюється по товару із вказівкою групи країн, куди товар експортується чи імпортується;
- індивідуальна квота – встановлюється по товару із визначенням конкретної країни.
Квотування здійснюється шляхом видачі ліцензій, при чому обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями неповинен перевищувати обсягу встановленої квоти.
Ліцензування – це система письмових дозволів на експорт або імпорт.
В Україні вводяться такі види ліцензій:
- генеральна ліцензія – це відкритий дозвіл на експортні, імпортні операції з відповідним товаром чи країною протягом періоду її режиму ліцензування;
- разова (індивідуальна) – це разовий дозвіл, який видається для певної окремої зовнішньоекономічної операції;
- відкрита – це дозвіл на експорт та імпорт товарів протягом відповідного періоду часу (найменше 1 місяць) з визначенням його загального обсягу.