ТЕМА 5
ТЕМА 5. Форми організації суспільного виробництва
1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства
2. Товарна форма організації суспільного виробництва
3. Товар і його властивості
4. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності
1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства
Сутність і риси натурального господарства. Натуральне виробництво – це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.
В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки:
господарська одиниця не бере участі в суспільному поділі праці, хоча останнє може мати певний ступінь розвитку і використовується більшою чи меншою кількістю інших господарських одиниць;
кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його сім'ї;
засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві.
Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.
Домашня промисловість являє собою виробництво в сільському господарстві готових продуктів для особистого і виробничого споживання. Домашні промисли є необхідною складовою натурального господарства (ковальське, гончарне, ткацьке, столярне виробництво).
Суспільство, в якому панувало натуральне господарство, складалося з маси розрізнених і роз'єднаних, досить однорідних господарських одиниць, кожна з яких являла собою відособлений, замкнений світ: патріархальне господарство, примітивна сільська община, феодальний маєток.
Історичне значення натурального господарства полягає в тому, що:
воно є історично першим типом господарської діяльності людей;
з'явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;
на базі домашньої промисловості створювались умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого поділу суспільної праці;
людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої промисловості;
розширене застосування примітивних засобів праці і поступове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі натуральних господарств.
Історичні межі натуральної форми організації виробництва. Історично кінцевою межею натурального виробництва як єдиної і абсолютної форми є перший суспільний поділ праці. Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості.
2. Товарна форма організації суспільного виробництва
Виникнення товарного виробництва і його сутність. Товарне виробництво виникло в період розкладу первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласницькому суспільстві і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру.
Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є суспільний поділ праці. В міру розвитку продуктивних сил за натуральної форми виробництва праця стає більш спеціалізованою. Складається система суспільного поділу праці. Так, тваринницькі племена виділяються з інших племен. У зв'язку з цим одні племена займаються переважно землеробством, а інші – тваринництвом. З відокремленням тваринницьких племен відбувся перший великий суспільний поділ праці.
Внаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами і общинами. Таким чином, на стадії першого великого поділу праці виникає обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами.
У міру зростання виробництва поряд із землеробством і тваринництвом розвивалися й інші види виробничої діяльності людей, зокрема, ремісниче виробництво. Ремесло – це дрібне виробництво, яке основане на особистій праці виробника і ручному інструменті. Воно стає спеціальністю окремих осіб.
З відокремленням ремесла від сільського господарства настав другий великий суспільний поділ праці. Це була перша в історії форма промисловості, яка відокремилася від натуральної. Відокремлення ремесла сприяло виникненню виробництва продуктів спеціально для обміну.
Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається товаром. Спочатку товар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто за формулою Т–Т. З появою грошей обмін розпадається на два акти: продаж товару за гроші (Т–Г) і купівля інших товарів на гроші (Г–Т). Розгортання відносин купівлі-продажу товарів у сфері обміну сформувало ринок.
Основні риси товарного виробництва. Товарне виробництво – це така організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку.
Товарне виробництво має такі основні риси:
суспільний поділ праці. В умовах товарного господарства виробництво складається з різнорідних і відокремлених господарських одиниць, кожна з яких спеціалізується на виробництві певного продукту;
приватна власність на засоби виробництва. В процесі розкладу первіснообщинного ладу та суспільного поділу праці виникла приватна власність на землі та на засоби виробництва;
обмін товарами як форма економічного зв'язку між виробниками. В умовах спеціалізованого виробництва, кожен виробник виробляє не для себе, а на ринок, і через ринок отримує все необхідне;
стихійний характер товарного господарства. Суспільний поділ праці та приватна власність на засоби виробництва дроблять економіку на безліч відокремлених підприємств, які виробляють продукцію на ринок і які залежать від ринку, що об'єктивно породжує стихію виробництва;
наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів. Простий обмін (Т—Т) поступово замінюється товарним обігом, а разом з грошима з'являються ціни.
Суб'єкти та об'єкти товарних відносин. З утвердженням глибокого суспільного поділу праці і спеціалізованого товарного виробництва виникають і розвиваються товарні економічні відносини.
Об'єктами товарного виробництва є все те, що виробляється ним на ринок: різноманітні предмети споживання (їжа, одяг, взуття, меблі, посуд тощо); предмети праці (сировина, матеріали); знаряддя праці (інструменти, верстати, засоби транспортування), такі засоби праці, як будівлі і споруди. З розвитком товарного господарства розширюються межі його
