Тема: Організаційні форми і структура управління організацією
Тема: Організаційні форми і структура управління організацією
Поняття організації.
Формальні і неформальні організації.
Горизонтальний та вертикальний розподіл праці.
Організаційна структура та її типи.
Проектування організаційних структур.
-1-
Для ефективного функціонування менеджменту повинна бути створена організація, в якій здійснюється діяльність менеджера.
На початковому етапі організація представлялась як структура будь-якого типу. З розвитком менеджменту як науки, слово “організація” стало асоціюватися з визначеною, заданою структурою ролей, функцій, прав і обов’язків, прийнятих на підприємстві.
Із багатьох визначень поняття “організація” можна виділити наступні:
організація як процес, засобами якої створюються і зберігається структура управляємої або управляючої системи.
Організація як сукупність взаємовідносин, прав, обов’язків, цілей, ролей, видів діяльності, які мають місце в процесі суспільної праці.
Організація як група людей з спільними цілями.
Щоб вважатися організацією, трудове групування повинно відповідати наступним вимогам:
наявність не менше двох людей, які вважають себе частиною цієї групи;
наявність хочаб однієї корисної цілі;
наявність яленів групи, які працюють разом, щоб досягти поставленої цілі.
Отже, організація - група людей, діяльність яких координується для досягнення загальної цілі.
Згідно концепції життєвого циклу організації вся її діяльність проходить п’ять основних фаз розвитку, кожна з яких має певні цілі, ознаки, стиль керівництва, задачі і організацію праці.
Фаза 1 – народження організації. Для неї характерно: визначення головної цілі, що заключається у виживанні; криза стилю керівництва; основна задача – вихід на ринок; організація праці – прагення до максимального збільшення прибутку.
Фаза 2 – дитинство та юність . особливості: головна ціль – короткочасний прибуток і прискорений ріст; виживання за рахунок жорсткого керування; основна задача – укріплення і захоплення своєї частини ринку; організація праці – планування прибутку.
Фаза 3 – зрілість . Головна ціль – систематичний, збалансований ріст і формування індивідуального іміджу; ефект керівництва за рахунок делегування повноважень; основна задача – ріст по різним напрямам, завоювання ринку, облік різноманітних інтересів; організація праці – розподіл і кооперація, премія за індивідуальний результат.
Фаза 4 – старіння організації. Це найвища ступінь її зрілості. Головна ціль – зберегти досягнутих результатів; в області керівництва ефект досягається за рахунок координації діяльності; основна задача – забезпечити стабільність, вільний режим організації праці, участь в прибутку.
Фаза 5 – відтворення організації.головна ціль – забезпечення оживлення по всіх функціях; її ріст – за рахунок колективізму; головна задача – омолодження.
Всі організації відрізняються одна від одної різними аспектами. Разом з тим вони мають загальні для всіх організаційні характеристики:
Ресурси. Ціллю будь-якої організації є наявність і пертворення ресурсів, які використовуються нею для досягнення її тактичних і стратегічних цілей.
Залежність від внутрішнього і зовнішнього середовища
Організацію слід розглядати як засіб досягнення цілей. Тому структура організації - це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації. У відповідності з структурою організації кожній посаді описане коло завдань, які розглядаються як необхідний вклад в досягненні цілей організації.
-2-
В кожному трудовому колективі поряд з формальною структурою взаємовідносин існують і неформальні відносини між членами колективу.
Офіціальні відносини регламентуються відповідними інструментами, наказами, розпорядженнями. Неформальні не регламентуються нічим і ніким. Процес управління відноситься до створення і функціонування формальної організації. Проте всередині будь-якої формальної організації існують і неформальні організації.
Група людей, яка створена керівництвом для досягнення цілей організації, називаються формальними групами.
Стихійно створена група людей, що вступають в регулярну взаємодію для досягненя певних цілей, визнається неформальною групою. Відносини між членами такої групи формуються на основі особистих симпатій, спільні погляди, інтереси. Для організаціїважливо, щоб неформальні групи не домінували. Жодна новини не пердаються так швидко як по неформальними каналам. Це одни із саособів, за допомогою яких неформальна група здійснює свою владу. Несанкціоноване встановлення виробничих норм – один із шляхів, яерез які неформальні групи здійснюють негативний вплив на людей. Вони можуть працювати на те, щоб просувати вперед чи тормозити розвиток організації. Задача менеджера – мінімізувати вплив цих груп і направити в потрібне русло їх владу.
Причини, що спричиняють людей вступати в неформальну відносини, можна згрупувати наступним чином: почуття принадлежності;взаємодопомога; захист; спілкування; симпатії.
Можна виділити ознаки, що характеризують неформальні організації:
соціальний контроль – встановлення і закріплення норм – групових елементів сприйнятної чи несприйнятної поведінки;
протирічча змінам – зміни можуть нести в собі загрозу подальшого існування неформальної організації;
неформальні лідери – визнаються групою.
-3-
Організація праці вимагає відповідних форм його розподілу, головна ціль якого спеціалізація робітників на виконаня окремих видів робіт, операцій та процедур. Робота розподіляється між учасниками трудового процесу по професійним ознакам.
Горизонтальний розподіл праці – це якісна і кількісна диференціація і спеціалізація трудової діяльності. Це розподіл всієї роботи на компоненти. Як правило праця тут розподіляється по функціональним, товарно-галузевим та кваліфікаційним ознакам.
Функціональний розподіл праці знаходить відображення перш за все в спеціалізації робітників по видам діяльності.
Розподіл по товарно-галузевим ознакам пов’язаний з розподілом по спеціалізації і обмеженням у виконані конкретних трудових операцій та процедур.
Кваліфікований розподіл праці оснований на тому, що при визначенні видів трудової діяльності виходять з складності робіт і необхідної для їх виконання кваліфікації.
Вертикальний розподіл праці – це ціленаправлене координування і інтегрування діяльності всіх елементів організації. Хтось бере на себе обов’язки капітана з метою визначення кругу обов’язків підлеглих, планувати, організовувати та координувати і контролювати всі структури та ланки організації. Здійснюється по наступним напрямкам:
загальне керівництво – розробка і втілення в життя перспективних напрямів діяльності організації;
технологічне керівництво – розробка і втілення прогресивних технологій;
економічне керівництво – стратегічне
