Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

Як відомо, в періоди трансформації в країні та початкового розвитку підприємств, їм необхідний захист уряду та законодавчого органу. Тому варто, на даному етапі розвитку національних виробників, впроваджувати заходи по їх захисту або навіть провадити політику протекціонізму. Зараз існує багато недопрацювань в законодавстві, які треба якнайшвидше виправляти. Наприклад, продукція парфумерної промисловості містить парфуми, одеколони, парфумерну, туалетну та духмяну води, тверді чи концентровані парфуми. Відрізняються вони один від одного вмістом парфумерної композиції та спирту. Але, варто зазначити, що в українському державному стандарті навіть такого поняття як “парфумерна вода” (з вмістом духмяних речовин до 10%) немає.

При виробництві парфумерних виробів вітчизняні підприємства використовують спирт, воду, парфумерні композиції, а іноді ще й фарбники. Розливання вітчизняних одеколонів відбувається в основному в флакони Гостомельського склозаводу. Підприємство, яке вирішить використовувати оригінальну склотару, повинно завозити її з-за кордону. Однак було встановлено ввізне мито на тару обсягом 30%, а на імпортні кришки з пульверизатором, яку в Україні не виробляють зовсім, встановили 20%-ве мито.

Парфумерні композиції також завозять з-за кордону – в Україні виробляється лише декілька найменувань ефірних масел, але для виробництва одеколонів, як правило, використовуються синтетичні композиції. Імпорт парфумерних композицій в Україну підлягає ліцензуванню. Цікавим є той факт, що ліцензування віддушок, які використовуються при виробництві харчових продуктів, минулого року було відмінено, а ліцензування парфумерних віддушок – залишилось.

Зараз при виробництві парфумерних виробів підприємства повинні платити акциз в обсязі 1,2 грн. за 1 л, а при виготовленні спиртоутримуючих косметичних виробів (лосьйонів, зубних еліксирів, лаків для волосся, дезодорантів тощо) – 16 грн. за 1 л. Через це парфумерно-косметичні фабрики практично зупинили виробництво в Україні лосьйонів та зубних еліксирів. В результаті всіх цих недоліків в законодавчому плані почали з’являтись такі організації, як асоціація “Укрефірпарфумерпром”, яка вже два роки просуває в різні інстанції нові Технічні умови на спирт етиловий денатурований для парфумерно-косметичної продукції. Після того, як ці ТУ буде введено в дію, асоціація буде подавати подання до КМУ про поширення пільгової ставки акцизу (1,2 грн. за 1 л) на етиловий спирт. Це дозволить відновити виробництво спиртоутримуючої косметики.

Необхідні ресурси та умови

Економіко-географічне становище України завжди було досить вигідним, тобто вона може постачати свою продукцію у сусідні країни майже без перешкод. Природних ресурсів також існує у нас достатньо. Основними необхідними компонентами для парфумерії зараз є різноманітні трави, квіти, фрукти, які ростуть в Криму та Закарпатті в достатній кількості. Також існують багаті сировинні бази і в інших регіонах. Проблема з наявністю спеціальних заводів по переробці цього природного багатства спеціально для парфумерної промисловості зараз перестає бути актуальною, оскільки багато з них почали вже свою діяльність.

Розглядаючи розвиток підприємств за регіонами, можна зробити такий висновок, що підприємства парфумерної промисловості розвиваються там, де, по-перше, є можливість отримання інвестицій на переобладнання засобів виробництва, а по-друге, там де є сировинна база. Так, наприклад, у місті Харкові, де розташована територія пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, було залучено 92,8 млн. дол. США на виконання 32 інвестиційних проектів, в тому числі в парфумерну промисловість було залучено 600,0 тис. доларів США, що складає 16,8% від загального обсягу інвестицій. Також в Харкові розташовано ВАТ "Харківцитрон", який виготовляє 32,9% харчової лимонної кислоти в Україні. Виготовлену продукцію він постачає різноманітним підприємствам, в тому числі і в парфумерній промисловості.

Але багато регіонів ще має шанс відкрити і успішно розвивати підприємства парфумерної промисловості. Наприклад, Вінниччина – це край з багатою мінерально-сировинною базою. Область має найбільше у світі родовище конкурентноспроможної мінеральної сировини – каоліну (800 млн. тонн). Діапазон його використання надзвичайно широкий, в тому числі в миловарній та парфумерній промисловості.

Висновки

Зі всього вищезазначеного можна зробити наступні висновки. В Україні вже почали зароджуватись перші виробництва парфумерної продукції, але ці починання ще досить слабкі, і до досягнення рівня конкурентноспроможного виробництва їм ще далеко. Як правило, всі ці підприємства не вирізняються особливою оригінальністю не лише ароматів чи функцій, а й оформлення товарів. Тому їх спеціалісти при плануванні продукції та її дизайну повинні обов’язково відстежувати тенденції моди та потреби споживачів.

Потрібно обов’язково проводити рекламні кампанії та заходи по стимулюванню збуту, роблячи торгівельні марки більш пізнаваними та популярними. В рекламі треба акцентувати низьку ціну та якість товарів, в яких використовуються лише натуральні продукти. Також треба підвищувати кваліфікацію спеціалістів, які б змогли винаходити унікальну та оригінальну продукцію, розробляти нові аромати та відповідну упаковку.

Як загальний висновок хочу зазначити, що, незважаючи на всі проблеми, перешкоди чи негаразди парфумерна промисловість в Україні існує! Існують виробники, які можуть чи зможуть в найближчому майбутньому виготовляти якісну, привабливу і врешті решт конкурентоспроможну продукцію, та розвивати конкурентоспроможну парфумерну промисловість в Україні!

Список використаної літератури