Іgl (74 — 124) — ілювіально-глейовий, темно-оливковий із зелен-куватим відтінком, скупчення Fe - Mn бобовин, переходить у

РGlк (124—170) — глей, брудно-оливковий, призмо-клиноподібний, щільний, глинистий, Fe - Mn конкреції та пунктація, кар-бонатний.

Осолодіння часто накладається на інші процеси, притаманні гідроморфним ґрунтам, внаслідок чого утворюються різною мірою осо-лоділі лучно-чорноземні, дерново-глеєві, лучні, лучно-болотні ґрун-ти.

Залежно від екологічних умов солоді поділяють на лучно-степові, лучні (дерново-глейові) і лучно-болотні (торф'янисті) підтипи, а їх поділ на роди враховує залишкову (реліктову) солонцюватість і засолення. Лучно-степові солоді є несолонцюватими і незасоленими, лучні і лучно-болотні — солонцюватими і солончакуватими.

Залягаючи у всіляких зниженнях мезо- та мікрорельєфу в лісо-степовій, степовій, сухостеповій зонах, а також у Поліссі, солоді ма-ють певною мірою знижену (хоча й значно вищу проти солонців) природну родючість через слабку гумусованість, несприятливі фізико-хімічні, агрофізичні та агрохімічні властивості. У зв'язку з безструктурністю осолоділого (елювіального) і ущільненістю І-горизон-ту вони мають слабку водопроникність, здатні утворювати кірку, яка утруднює аерацію. Ці несприятливі для рослин властивості, по-силені тривалим перезволоженням верхніх горизонтів профілю, дуже обмежують можливість використання солодів та осолоділих ґрунтів у рільництві. Основними завданнями їх окультурювання є регулювання рівня підґрунтових вод дренажем, глибоке розпушу-вання, збагачення органічними речовинами, вапнування, підви-щенням трофності за допомогою добрив. На комплексах з невеликою участю плям осолоділих ґрунтів доцільним стає їх землювання.

1.5. Зрошувані ґрунти.

Зрошувані ґрунти розташовані у всіх ландшафтно-біокліматичних зонах і підзонах, але найбільше (80 %) у Степу. Зрошення зе-мель (гідромеліорація) є системою заходів з оптимізації водного ре-жиму ґрунтів і рослин в аридних ландшафтах з дефіцитом вологи. В Україні проектна площа зрошуваних земель становить 2,5 млн га.

Зрошення є одним з найінтенсивніших та дієвих чинників антропотехногенного навантаження на довкілля, ландшафти та їх ґрунтово-ценотичні компоненти. Воно радикально змінює характер їх функціонування, передусім зумовлюючи зміни спрямування ґрунтових процесів, які можуть мати як позитивний (підвищення родючості), так і негативний характер (підтоплення, засолення, осо-лонцювання) залежно від якості поливної води, обсягів її подачі, кліматичних і гідрогеологічних умов регіонів, технології зрошення, загальної культури землеробства, буферності ґрунтів тощо.

Зрошувані землі за рівнем ґрунтових вод (РҐВ) поділяють на (м): автоморфні — понад 8 - 10, субавтоморфні — 5 - 8, автогідроморфні — 3 - 5, субгідроморфні — 2 - 3, гідроморфні менше ніж 2. Бли-зько 70 % зрошуваних земель є субавтоморфними та автоморфними та найбільш стійкими проти еконебезпечних процесів, ініційованих зрошенням.

Оглеєння є одним з процесів, які неодмінно виявляються в зро-шуваних ґрунтах з посиленням гідроморфізму. Воно діагностується за зниженням ОВП, збільшенням концентрації та посиленням міг-рації аморфних сполук Ре, Мп, Зі та набрякання, зменшенням кое-фіцієнта фільтрації та за наявністю водно-пептизованого мулу (ВПМ). Ознаки оглеєння виявляються майже на всіх зрошуваних землях, передусім при РҐВ, вищих за 2 м.

За хімізмом розрізняють кілька типів підґрунтових вод — від гідрокарбонатного й сульфатно-гідрокарбонатного магніево-натрієвого (при мінералізації менше ніж 2 г/л) до сульфатного й змішаного по катіонах (більш як 2 г/л).

Ступінь засолення ґрунтів відповідає таким градаціям: незасолені; слабко засолені, середньозасолені, сильнозасолені, надмірно засо-лені, солончаки. Останні є надмірно засоленими у верхньому 5 см шарі.

Осолонцювання є найбільш поширеним вторинним деградаційним процесом, яким в Україні охоплено до 900 тис. га зрошуваних земель, передусім у Донецькій — понад 80 % зрошува-них земель, Миколаївській — 60, Дніпропетровській — 50, Оде-ській — 50 % та інших областях, де використовують поливні води з мінералізацією понад 1,0 г/л. Підвищення вмісту увібраного натрію, а також калію, який надходить на поля з добривами, призводить до зростання величини електрокінетичного потенціалу, пептизації му-лу, гідрофільності, а водночас і трансформації мінеральної та орга-нічної частин ґрунту, погіршення його агрофізичних властивостей, зумовлених дезагрегацією, зниженням фільтрації, утворенням кі-рок, тобто ініціює суто деградаційні процеси, які різко знижують родючість ґрунтів і врожайність вирощуваних культур на 5 — 20 % — за слабкої солонцюватості, на 20-30% — в разі середньої, на .40 — 50 % і вище — в разі сильної.

1.6. Підтоплені ґрунти.

Підтопленням називають феномен підняття рівня підґрунтових вод та зумовлене ним перезволоження грунтів, яке ініціює істотні зміни в ландшафтах і довкіллі, загалом, порушує звичні побутові умови життєдіяльності людей та їх господарської діяльності на певній території. Підтопленою вважають території сільськогосподарсь-ких угідь або сільського населеного пункту, в межах яких з природ-них або антропотехногенних причин відбулося означене еконебезпечне підняття РҐВ, здатне створювати дискомфорт населенню, завдавати збитків суспільству через порушення ритму його господарської ді-яльності. Генетично й територіально такі землі, зазвичай, пов'язані із затопленням, тобто покриттям певних ділянок водою в паводок, повінь або внаслідок необґрунтованого будівництва водогосподарсь-ких та інших споруд у долині річки. Затоплення земель з їх ґрунтово-ценотичним покривом буває постійним або тимчасовим.

Постійне затоплення охоплює периферичну мілководну зону водосховища з глибинами до 2 м, площа якої сягає 10 - 15 % на по-великих водосховищах і зменшується до 5 — 10 % — на середніх ти великих. Повне випадання цих акватериторій із земельного фонду завдає значних збитків землекористувачам.

Тимчасове затоплення різної тривалості завжди супроводжує по-вені та паводки. Повеневі води щороку (або з певною періодичністю) затоплюють заплавну частину річкової долини. Це затоплення, як за-значалося, є екологічно знаковим явищем з позитивним ґрунтолітогенним ефектом і найважливішим чинником стабільного функціону-вання заплавних екосистем поліфункціонального призначення. Однак природні повені, як водна стихія, раптова й швидкоплинна, можуть нести в собі і цілу низку небезпек, бувають