Мета і задачі дослідження:
1. Вивчити особливостi будови i функцiї органа зору.
2. Оволодiти методикою визначення гостроти зору у дiтей.
З. Дослiдити короткозорiсть, зизiсть та дальтонiзм у дiтей шкiльного вiку.

Наукова новизна одержаних даних: дане село Середнє знаходиться в зоні впливу екологічно-шкідливих факторів виробництва хімічної промисловості Калуша та Бурштинської ДРЕС. Отримані і встановлені нами дані визначають вивчену нами патологію органа зору.

І. ОГЛЯД ЛIТЕРАТУРИ

1.1. Ембріональний розвиток і анатомо-фізіологічні особливості зорового аналізатора

Зоровий аналiзатор (ЗА) формується з трьох зародкових листкiв нейро- i шкiрної ектодерми, мезодерми й ендодерми (див. мал. 1). Першi елементи ЗА (сiткiвка, кришталик) розвиваються з 7-го дня зародкового перiоду i закiнчують своє формування в постнатальному перiодi протягом перших 5 рокiв життя, а деякi його утвори (зоровий нерв, сiткiвка) i функцiї (конвергенцiя, дивергенцiя, центральний i бiнокулярний зiр) завершують свiй розвиток на 8-15-му роцi життя [1].
Зародковi листки високочутливi до механiчних ушкоджень, дiї випромiнювання токсичних, тератогенних впливiв деяких хiмiчних елементiв i сполук (свинець, ртуть, стронцiй, СО), певних лiкарських засобiв (сульфанiламiднi препарати, антибiотики), що може призвести до недоношеностi, раннiх вад розвитку i патологiї ЗА.
Уже на першому мiсяцi ембрiонального розвитку ЗА дуже чутливий до харчування материнського органiзму (зокрема, до нестачi молочних продуктiв, авiтамiнозу, лiкувально-дiагностичного опромiнення, якi призво- дять до тапеторетинальної абiотрофiї (дегенерацiї) сiткiвки, помутніння кришталика, затримки розвитку органа зору. Негативно впливають на ембрiогенез вiруснi захворювання матері. Вони призводять до внутрiшньоутробних аномалiй розвитку ЗА, що дiагностуються лише при народженнi дитини. Характер патологi ЗА майбутньої дитини залежить вiд часу виливу шкiдливих чинникiв на окремi елементи органа зору. Якщо це вiдбувається на 1-2-му мiсяцi ембрiонального розвитку, частiше виникає катаракта, 4-5-му - запалення (увеїт, ретинiт, неврит), пухлини, 6-7-му -катаракта, природжена глаукома, атрофiя сiткiвки i зорового нерва.
У тих випадках, коли поєднується вплив на ембрiогенез кiлькох шкiдливих чинникiв, поряд iз генетичними спадковими чинниками можливi найрiзноманiтнiшi вiдхилення у формувннi ЗА. Їх завжди слiд передбачати i
вживати запобiжних заході . На час народження ЗА нормально розвиненого плода має чотири вiддiли: 1) периферичний (очне яблуко з захисним, руховим апаратом i додатковими структурами); 2) провiднi шляхи (зоровi нерви, зорове перехрестя, або хiазма, зоровi шляхи); 3) пiдкiрковi, вегетативнi, безумовнорефлекторнi центри (в колiнчастих тiлах, верхнiх горбках чотиригорбкової пластинки, подушках зорового бугра); 4) кiрковi умовно-рефлекторнi центри з 17, 18 19-м полями Бродмана в потиличнiй частцi мозку, в зонi шпорної борозни (сенсорний, моторний i змiшаний) та в дiлянцi лобової частки мозку з лiвого боку (центр синхронного функцiонування зору) [1].
Очне яблуко з захисним, руховим i слiзним апаратом росте i формується пiсля народження на протязi 5-15 рокiв, коли також удосконалюються його функцiї. Дитина народжується з добре розвиненим безумовним рефлексом свiтлосприймання. На його основi через 2-4 мiсяцi утворюються умовнi рефлекси — центральний зiр, сприймання кольорiв, акомодацiя, а через 5-6 мiсяцiв — iншi умовнi рефлекси, бiнокулярний зір.

1.2. Вікові особливості будови органа зору

Очне яблуко (bulbus осuli) у новонародженого наближається до кулястої форми з передньо-заднiм розмiром 16,2 мм. До першого року життя дитини цей розмiр досягає 19,2 мм, до 3 рокiв —20,5, до 7 рокiв — 21,1, до 11 рокiв — 22, до 15 - 23 мм. Рiст ока закiнчується, коли його розмiр досягає 24 мм. Око новонародженого має масу З г, у дитини до 1 року — 4,5, до 7 рокiв — 7, до 11 рокiв — 8 г (як у дорослої людини).
Перша, волокниста оболонка ока (tuniса fibгоsа bulbi) — мiцна еластична сполучна тканина, 5/6 якої припадає на непрозору бiлкову оболонку ока, або склеру, i 1/6 — на прозору рогiвку. За структурою склера (sclега) подiбна до твердої мозкової оболонки, виконує опорну функцiю, зберiгає форму, об’єм i тонус ока, є основою для прикрiплення рухових м’язiв ока, через її емiсарiї проходять судини i нерви [4].
Рогiвка (согnеа) є складовою частиною оптичної системи ока. Вона легко пропускає всередину ока поживнi речовини, лiкарськi засоби. Рогiвка прозора, сферична, блискуча, дзеркальна, не мiстить судин, має високу чутливiсть. Температура рогiвки 18-2О°С. Дiаметр рогiвки у новонародженого становить 9 мм, наприкiнцi першого року життя — 10, у 7 рокiв — 11, в 11 рокiв — 11,5 мм, як у дорослих. Iз ростом рогiвка тоншає, стає прозорiшою, товщина в центрi зменшується вiд 1,5 до 0,6 мм, а на периферiї — вiд 2 до 1 мм. Радiус кривизни передньої поверхнi рогiвки новонародженого в середньому становить 7 мм. Далi вона ущiльнюється i до 11 рокiв радiус її збiлъшується до 7,5 мм (6,2-8,2 мм), як у дорослих. З вiком зменшується сила заломлення рогiвки — з 45 дiоптрiй (D) у дiтей 1 року до 44 D у вiцi 7 рокiв до 40 у 11 рокiв, як у дорослої людини. Тому у дiтей до 11 років зменшується загальна клiнiчна рефракція. Приблизно такою самою є динамiка росту iнших оболонок ока у дiтей. Лише