/>
З погляду трикомнонентнїi теорiї кольоросприйняття Юнга - Гельмгольца, у сiткiвцi є три види колбочкових рецепторiв, якi функцiонують як незалежнi оптичнi приймачi (див. мал. 12).
Дiйсно, при вимiрюваннi мiкроспектрофотометром поглинання променiв рiзної довжини одним колбочковим рецептором виявилося, що є колбочковi фоторецептори, якi максимально поглинають червоно-оранжевi (560 нм), зеленi (530 нм) i синi (430 нм) променi.
Отже, в сiткiвцi виявлено три групи колбочкових фоторецепторiв, кожний з яких реагує на променi одного з трьох основних кольорiв видимого спектра.
Зоровий пiгмент колбочкових фоторецепторiв йодопсин об’єднує три пiгменти - еритролаб, хлоролаб i цiанолаб. Кожен з них має максимальну спектральну чутливiсть, що вiдповiдає трьом основним кольорам спектра.
Електрофiзiологiчнi дослiдження показали, що електрична активнiсть деяких ганглiозних нейронiв шару сiткiвки виникає пiд впливом промiння будь-якої довжини хвилi у видимiй частинi спектра. Такi елементи сiткiвки називають домінаторами (Р. Гранiт). Однi домiнатори отримують сигнали вiд паличкових фоторецепторiв i називаються скотонiчними, iншi - вiд колбочкових i називаються фотонiчними.
В iнших ганглiозних нейронах, що називаються модуляторами, ПД виникають лише при освiтленнi їх промiнням певної довжини хвилi. Виявлено 7 видiв таких модуляторiв, якi оптимально реагують на свiтло рiзної довжини хвилi (вiд 400 до 600 нм). Три компоненти кольоросприйняття виникають внаслiдок усереднення кривих спектральної чутливостi модуляторiв, якi можна угрупувати вiдповiдно до трьох основних частин спектра: синьо-фiолетової, зеленої, жовтогарячої [20].
У ХIХ ст. Герiнг запропонував теорiю опонентних кольорiв, від-повiдно до якої iснує 4 основних кольори — червоний, жовтий, зелений i синiй. Цi кольори з’єднанi попарно за допомогою двох антагонiстичних меха-нiзмiв: червоно-зеленого та жовто-синього називаються опопентними, оскiльки в певний момент збуджується тiлъки один колiр з кожної пари. Отже, теорiя Герiнга постулює наявнiстъ антагонiстичних нейронних меха-нiзмiв: якщо нейрон збуджується пiд впливом зеленого стимулу, то червоний стимул викликає його гальмування. I достовiрнiсть пiдтверджується прикла-дом послiдовного контрасту якщо довго дивитися на пофарбовану у черво-ний колiр поверхню, а потiм перевести погляд на бiлу, то вона набуватиме зе-леного вiдтiнку. Для дослідження розрізняння кольорів використовують метод із поліхроматичних таблиць Рабкіна (див. мал. 13).
Ш. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛIДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
3.1. Особливості гостроти зору
Якщо дитина з вiдстанi 5м не прочитала верхнього рядка знакiв, де означає, що гострота зору i менша за 0,1. Коли поступово наближували дитину до таблицi, то зясовували на якiй вiдстанi вона зможе прочитати перший ряд. Ми визначили, що кожен метр вiдстанi вiдповiдає гостротi зору 0,02.
З’ясовано, що у дiтей з патологiями, бiльмами, крововиливами в склисте тiло гострота зору може бути нижча за 0,02. Тодi в медичнiй картцi зазначаємо -1, тобто безкiнечно низький зiр, а також з”ясовується чи правильно сприймалося свiтло. Якщо пацiєнт чiтко визначає напрям до джерела свiтла, то зазначаємо 1- правильна проекцiя, а якщо ні - 1, тобто неправильна проекцiя свiтла. У разi коли пацiєнт зовсiм не вiдчуває свiтла, око абсолютно слiпе, то зазначають visus= 0.
На гостроту зору дiє якiсть освiтлення в умовах монохромного свiтла зiр вищий, надто в жовтiй частинi спектра. Чiткiше сприймання предметiв i при бiнокулярному зоровi, нiж пiд час розглядання їх кожним оком окремо. Це можна пояснити тим, що в разi закриття одного ока зiниця другого розширюється, i гострота зору вiдтак знижується [23].
Тобто, дослiдження засвiдчило, що при закриваннi одного ока матовою заслiнкою бiнокулярна гострота зору не перевищуватиме монокулярно, а дорiвнюватиме гостротi зору ока, котре бачить краще.
З цього випливає, що навiтъ за однакової гостроти зору обох очей одне з них має перевагу над iншим i є провiдним. Якщо зiр “неоднаковий”, то роль “провiдного” бере на себе око з кращим зором.
3.2. Короткозорість учнів Середнянської ЗОШ І-П ступенів
Нажаль, особливо у шкiльному вiцi у дiтей часто появляються зоровi розлади, i в першу чергу, короткозорiсть. При нашому дослiдженнi було виявлено, що в учнiв з короткозорою рефракцiєю бiльш понижена чутливiсть збудження нервової системи вiд першого до п”ятого уроку, що вказує на бiльш виражену втомленiсть у них.
Про це свiдчать реультати дослiдження в таблицi 3.1.
Таблиця 3.1 — Залежнiсть оптичної хронаксiї вiд категорiї учнiв.
Група учнів | Оптична хронаксія | розтягнення оптичної хронаксії
до уроків | після п»ятого уроку
Учні з короткозорістю
(1,5- 2,0D) | 3,16 | 4,9 | 1,74
Учні з нормальним зором | 3,61 | 4,01 | 0,4
При дослiдженнi освiтлення ми встановили гостроту зору в учнiв з нормальною i пониженою гостротою зору (див. таблицю 3.2.)
Таблиця 3.2 — Визначення гостроти зору.
Середня освітле-ність класу,
лк | Гострота зору
Учні з нормальним зором | Учні з пониженою гостротою зору і коротокозорістю
до уроків | після 5-го уроку | до уроків | після 5-го уроку
Абсол. значення | % | Абсол. значення | % | Абсол. значення | % | Абсол. значення | %
70 | 1,28 | 100,0 | 1,21 | 94,5 | 0,65 | 100,0 | 0,56 | 86,0
125 | 1,33 | 100,0 | 1,3 | 97,7 | 0,68 | 100,0 | 0,59 | 86,8
200 | 1,45 | 100,0 | 1,45 | 100,0 | 0,75 | 100,0 | 0,72 | 96,0
Якщо у школярiв з нормальним зором понижена гострота зору , до кiнця п”ятого уроку має мiсце тiльки при освiтленостi 70 чи 125 лк, то у школярiв з короткозорою рефракцiєю картина зовсiм
