Дипломна робота - Морфофункціональна характеристика органа зору у дітей різного віку та її патологія
41

кришталик росте протягом усього життя [4].
Другою, середньою, оболонкою очного яблука є судинна оболонка, або увеальний тракт (tuniса vasculosа bulbi). Ембрiогенетично вона вiдповiдає м’якiй мозковiй оболонцi i має густе судинне сплетення, велике i мале коло кровообiгу. Судинна оболонка подiляється на три вiддiли: райдужку (iris), вiйкове тiло (согpus ciliаге) i власну судинну оболонку (сhorioidеа). Кожний з цих вiддiлiв має певну фiзiологiчну функцiю.
Райдужка є своєрiдною дiафрагмою, яка регулює кiлькiсть свiтла, що потрапляє в око (на сiткiвку), бере участь в ультрафiльтрації та вiдтоку очної рiдини, пiдтримує сталу температуру рiдини передньої камери (див. мал. 2). У центрi райдужної оболонки є круглий отвiр — зiниця (рирillа), краї якої вкритi смужкою пiгментного епiтелiю. Зiниця постiйно реагує на свiтло, як безпосередньо на мiнiмальнi його дози (пряма реакцiя), так i рефлекторно (спiвдружня реакцiя другого ока, яке не освiтлене). Райдужка в нормi має певний колiр, малюнок i рельєф. Колiр райдужки (сiрий, блакитний, карий та їх комбiнацiї) зумовлевий наявнiстю вїї стромi пiгменту меланiну; малюнок iї утворений радiальним i циркулярним ходом судин, якi обмежують зiничний i вiйковий краї i роздiленi автономним кiльцем. Рельєф формується сполучнотканинною основою райдужки, трабекулами, якi створюють заглиблення лакуни. Колiр, малюнок i рельєф райдужки набувають iнтенсивностi лише в 10-12-рiчному вiцi. Це дає пiдставу вважати, що зв'язок райдужки з органами i системами повинен бути забезпечений з 10-12-рiчного вiку. Проте спостереження свiдчать про формування цих зв’язкiв вiд дня народження i протягом усього життя людини. Саме тому iридодiагностика набуває особливого значення для експрес-дiагностики соматичної патологiї людини. М’язи райдужки (м’яз-звужувач i м’яз-розширювач зiницi) належать до непосмугованих м’язiв, вони розвиваються i формуються з розвитком дитини у вiцi до 3-5 рокiв [12].
Вiйкове тiло (ВТ) — орган акомодацiї й секрецiї водянистої вологи (внутрiшньоочної рiдини). Акомодацiя забезпечує чiткий зiр як з близької вiдстанi, так i здалека (мiж найближчим i найдальшим пунктами). Вiйковий м’яз має чотири групи волокон (радiалънi, коловi, поздовжнi i меридiальнi) i двi поверхнi (передня — судинно-м’язова i задня — пiгментована площина). На меридiальному розтинi ВТ має трикутну форму, його основа обернена до райдужки, а вершина — до власної судинної оболонки. На переднiй поверхнi ВТ розташовано 70 вiйкових вiдросткiв, кожен з них має судини, нерви (чутливi, руховi, трофiчнi). Вони виробляють водянисту вологу i забезпечують функцiю кришталика — основного органа акомодацiї.
У дiтей до 7 рокiв чутлива iннервацiя вiйкового тiла розвинена слабше, нiж рухова i трофiчна, тому у цьому вiцi запальнi процеси перебiгають без болю. Переднiй вiддiл судинної оболонки (увеального тракту) отримує поживнi речовини вiд заднiх довгих вiйкових судин, якi сполучаються з передніми [12].
Власна судинна оболонка є заднiм вiддiлом увеального тракту, який видно лише пiд час офтальмоскопiї i циклогонiоскопiї. Вона бере участь у живленнi фотоенергетичних шарiв сiткiвки, безсудинних структур ока, в ультрафiльтрацiї i вiдтоку водянистої вологи, пiдтримцi нормального тонусу ока. На вiдмiну вiд переднього вiдділу ока (райдужка i вiйкове тiло) власна судинна оболонка утворена за рахунок коротких вiйкових артерiй. Мiж судинною оболонкою i склерою є перихорiоїдальний простiр, який утворюється лише на 2-му роцi життя дитини. Власна судинна оболонка (як i райдужка, i вiйкове тiло) є багатошаровим утвором iз трьома шарами судин, пухкою сполучною тканиною, хорiоїдними меланоцитами, вiд яких залежить колiр райдужки i вiйкового тiла. Власна судинна оболонка має шар великих судин, шар судин середнього калiбру i хорiоїдно-капiлярний (пластинку), що забезпечує живлення свiтлочутливого нейроепiтелiю сiткiвки. У шарi великих судин утворюються 4-6 вихрових вен (v.v. vorticosae), через якi венозна кров iз заднього вiддiлу ока вiдтiкає в печеристу пазуху мозку. Іннервацiя власної судинної оболонки лише трофiчна, вона не має чутливостi i рухової iннервацiї. Тому всi запальнi процеси, пухлини i травми власної судинної оболонки перебiгають без болю. Лише якщо процес охоплює центральнi вддiли власної судинної оболонки, хворий вiдзначає втрату зору.
Сiткiвка (retinа) є третьою, внутрiшньою, оболонкою очного яблука. У нiй видiляють зорову частину i слiпу, яка складається з райдужної i вiйкової частин (див. мал. 3).
Зорова частина сiткiвки простягається назад вiд зубчастої лiнiї, концентрично власнiй судиннiй оболонцi, поряд зi склистою перетинкою, до зорового нерва, де i фiксується; вона складається з високодиференцiйованої прозорої дрiбної малоеластичної нервової тканини i вистилає очне дно. Вiйкова частина сiткiвки починається вiд зубчастої лiнiї i йде наперед, до вiйкового тiла, де переходить у райдужну частину сiткiвки, яка у вигляді пiгментної стрiчки розмiщена вздовж краю зiницi. У зоровiй частинi сiткiвки є 10 шарiв, якi мiстять три нейрони: нейроепiтелiальнi клiтини (паличковi i колбочковi епiтелiоцити — 1 нейрон, бiполярнi клiтини — II нейрон, мультиполярнi, ганглiознi клiтини - Ш нейрон), двi мембрани (зовнiшня i внутрiшня), три волокнистi шари (зовнiшнiй, середнiй, внутрiшній) i шар волокон зорового нерва [12].
До власної судинної оболонки прилягають чотири свiтлочутливi шари сiткiвки - це свiтлочутливий апарат сiткiвки, а шiсть iнших шарiв складають її мозковий вiддiл. Пiд впливом свiтлової енергiї та росту очного яблука .
Наприкiнцi 1-го року життя дитини сiткiвка стоншується i формується найважливiша її частина - ж о в т а п л я м а (maculа lutеа) з центральною ямкою (fovеа сепгаlis) та ямочкою (foveolа).
Усi вiдростки паличкових i колбочкових епiтелiоцитiв (паличок i колбочок) зануренi в пiгментний

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13