У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


шар, який прилягає безпосередньо до капiлярного шару власної судинної оболонки. У зовнiшнiх частинах паличкових мiститься зоровий пурпур р о д о п с и н, а в колбочкових —-iнший фотореагент - й о д о п с и н. Вони постiйно пiд впливом свiтла здiйснюють свою функцiю: вдень колбочковi ептелiоцити, а вночi – паличковi. Дiлянка диска зорового нерва не має фоторецепторiв. Сiткiвка фiксована у двох зонах: дiлянцi зубчастої лiнiї та мiсцi виходу зорового нерва [13].
Нервове збудження, яке виникає внаслiдок впливу свiтлової енергiї на паличковi i колбочковi нейроевпiтелiоцити сiткiвки, передається бiполярним клiтинам, далi — мультиполярним, i через зоровий нерв, зорове перехрестя (хiазму) i зоровий шлях iнформацiя надходить до зорових центрiв . Волокна, що вiдходять вiд внутрiшнiх половин сiткiвки обох очних яблук, перехрещуються, а вiд зовнiшнiх половин не перехрещуються. Пiсля часткового перехрестя волокон зорових нервiв утворюються два зорових шляхи (trastus opticus). Частина iнформацiї, що передається по них, затримується в первинних пiдкiркових центрах колiнчастих тiл, подушок зорового горба i верхнiх горбкiв чотиригорбкової пластинки. До зорових функцiй мають безпосереднє вiдношення бiчнi колiнчастi тiла. З них iнформацiя через внутрiшню капсулу у виглядi зорової променистостi (розсiяного пучка Грацiоле) досягає кiркових зорових центрiв у потиличнiй частинi мозку, в дiлянцi fissurae calcarinae (17, 18 i 19 поля Бродмана).
До прозорих середовищ ока належать: водяниста волога передньої i задньої камер, склисте тiло i кришталик.

Передня камера це простiр, обмежений спереду рогiвкою i склерою, а ззаду райдужкою i кришталиком. Та частина передньої камери, де райдужка переходить у вiйкове тiло, а склера в рогiвку, називається райдужковорогiвковим кутом. Там мiстяться основнi елементи переднього шляху вiдтоку водянистої вологи. Елементи передньої камери завжди привертають увагу окулiста щодо можливостi порушення регуляцiї очного тиску i розвитку природженої чи набутої глаукоми.
Задня камера це простiр, обмежений спереду райдужкою, а ззаду кришталиком. Задня і передня камери сполучаються через зiницю.
За райдужкою розташований кришталик (1ens сгistallinа) бiологiчна лiнза, що має силу заломлення 16 .20 [13].
Кришталик має велику задню кривину i малу передню (див. мал. 5). Центр передньої кривини дiстав назву переднього полюса, центр задньої - заднього полюса, а мiсце переходу передньої кривини в задню - екватора кришталика. Кришталик вкритий капсулою; пiд передньою капсулою розташований шар кубiчного епiтелiю, за рахунок якого здiйснюється рiст волокон кришталика. Цi волокна в процесi росту вiдтискуються до центру, утворюючи ядро кришталика. У новонародженої дитини кришталик м’який, у вiцi 18-20 рокiв у ньому утворюється ядро, яке росте протягом усього життя. У вiцi 40 рокiв кришталик уже твердий. Вiн утримується на своєму мiсцi за допомогою вiйкового пояска (цинової зв’язки), її волокна прямують до кришталика вiд вiйкового тiла у виглядi перехрещень бiля його екватора. Таким чином утворюється канал Петiта (саnаlis Реtiti) [15].
Позаду кришталика порожнину очного яблука виповнює склисте тiло. Воно має драглисту консистенцiю, на 9% складаючись iз води. Видалене з ока склисте тiло не розтiкається, оскiльки має фiбрилярну сiтчасту структуру. У ньому вiдбуваються всi обмiннi процеси. Спереду назад, напрямку до зорового нерва в склистому тiлi є канал (c. hyaloideus)-’ однойменної артерiї, яка розташовувалась тут в ембрiональному перiодi. Склисте тiло обмежене спецiальною склистою перетинкою, яка зрощена iз сiткiвкою. У переднiй частинi склистого тiла є заглиблення (раtellа) для кришталика. З вiком вiдбувається ущiльнення фiбрил склистою тiла, що може призвести до вiдшарування його і сiткiвки.

1.3. Кровопостачання та іннервація ока

Основна судина, яка забезпечує живлення ока та його захисного апарату, це очна артерiя (а. ophthalmica) гiлка середньої мозкової артерiї вiд розгалуження внутрiшньої сонної артерiї. Вона входить до очної ямки (орбiти) через зоровий отвiр, iде поряд iз зоровим нервом, прилягає до нього спочатку знизу, потiм iззовнi, спереду, робить дугу на вiдстанi 10-12 мм вiд ока i розгалуджується на окремi артерiальнi гiлки: центральну, артерiю сiткiвки, сльозову артерiю, м “язовi артерії, вiйковi заднi короткi і заднi довгі артерії, решiтчастi (передня i задня) та iн. Сiткiвка кровопостачається з двох артерiальних систем: власної - центральної артерiї та заднiх коротких вiйкових артерiй. Нейрорецепторний шар сiткiвки отримує живлення з хорiокапiлярного шару власної судинної оболонки, а мозковi шари є центральної артерiї сiткiвки. Вiдтiк кровi здiйснюється по венах, якi супроводжують артерiї. Кров iз задньої частини вiйкового тiла й усiєї власної судинної оболонки збирається в чотири колектори - завитковi вени (v.v.vorticosae). За екватором ока вони проходять через склеру i виносять частину кровi у верхню очну вену, яка через верхню очноямкову щiлину несе в печеристу пазуху (sinus cavernosus). Нижня очна вена приймає кров з двох нижнiх завиткових вен i подiляється на два колектори: один впадає у верхню очну вену, а другий прямує через нижню очноямкову щiлину у лицевi вени i в бiк сплетення крилоподiбної ямки. Таким чином, бiльша частина кровi з очної ямки потрапляє до системи мозкових пазух твердої оболонки, а менша до системи вен обличчя [15].
Очнi вени анастомозують з лицевими венами, зоввнiшнiми носовими i решiтчастими венами, що має клiнiчне значения; найбiльшим анастомозом мiж венами очної ямки i лицевими венами є кутова вена (v.angularis), яка проходить бiля внутрiшнього кута повiк i з’єднує лицеву вену з верхньою очною веною. Вени очної ямки не мають клапанiв.


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13