/>
Iннервацiя ока здiйснюється за рахунок трьох систем: чутливої, моторної i вегетативної. 3 12 пар черепних нервiв 8 пар беруть безпосередню участь в iнвервацiї ока, його захисного i додаткового апаратiв (Н.О. Пучкiвська та спiвавт., 197).
Чутлива iннервацiя забезпечується трiйчастим нервом, а саме першою його гiлкою (n. ophthalmicus) i основним свiтлочутливим зоровим нервом (n. opticus). Моторна iннервацiя здiйснюється окоруховим нервом (n. оpticus), лицевим блоковим (n. facialis) i вiдвiдним (n. trochlearis) (див. мал. 6-7). Вегетативна iннервацiя забезпечується симпатичними i парасимпатичними волокнами (n.vagus et n. sympaticuis). Симпатична i парасимпатична системи тiсно зв’язанi з пiдкiркою, а також корою великого мозку (гiпоталамiчна дiлянка), де розташованi симпатичнi i парасимпатичнi утвори; симпатичнi зосередженi в лобовiй, тiм’янiй i скроневiй частках пiвкуль великого мозку. Така надзвичайно багата iннервацiя ока зумовлює, крiм гормональних, гуморальних та бiохiмiчних, тiснi нервовi, вегетативно-судиннi зв’язки зорового аналiзатора з iншими органами i системами людського органiзму. Саме тому несвоєчасна корекцiя аномалiй рефракцiї може стати причиною вегетативно-судинних i загальномозкових розладiв, розвитку ранньої артерiальної гiпертензiї, стенокардiї, iнфаркту мiокарда, iнсульту.
1.4. Руховий апарат ока
Рухи очей здiйснюються за допомогою таких м’язiв: прямих верхнього
(m. rectus superior), нижнього (m.rectus inferior), бiчного (m.rectus lateratis) i присереднього (m.rectus medialis); косих верхнього (m.obliguus superior) i нижнього (m.obliguus inferior) (див. мал. 8). Усi вони, за винятком нижнього косого м’яза, починаються вiд фiброзного кiльця зорового отвору очної ямки i прикрiплюються - прямi м’язи до склери, на 5-8 мм вiд лiмби, а косi на 16 мм вiд лiмби, за екватором ока під i над зовнiшнiм прямим м’язом. Нижнiй
косий м’яз бере початок вiд окiстя очної ямки, бiля нижньо-внутрiшнього її
краю. Внутрiшнi м’язи ока — це звужувач i розширювач зiницi (sphincter et dilatator pupillae) та вiйковий аккомодацiйний (m. accomodaticus, sen m. cilliaris) [16].
Наведена нижче схема відповідає напрямку дiї зовнiшнiх м’язiв очей. Вона дає змогу розпiзнати патологiю окремих м’язiв, їх парез чи паралiч.
І н н е р в а ц i я зовнiшнiх м’язiв ока здiйснюється за рахунок: - окорухового нерва (n. oculomotorius) — прямий верхнiй i прямий нижнiй м’язи; прямий присереднiй i косий нижнiй м’язи; бокового нерва (n. trochlearis) верхнiй косий м’яз; вiдвiдного нерва (n. abducens).
Нижній косий м»яз | Праве око | Верхній прямий м»яз
Зовнішній прямий м»яз | Внутрішній прямий м»яз
Верхній косий м»яз | Нижній прямий м»яз
Верхній прямий м»яз | Ліве око | Нижній косий м»яз
Внутрішній прямий м»яз | Зовнішній прямий м»яз
Нижній прямий м»яз | Верхній косий м»яз
Іннервацiя внутрiшнiх м”язiв ока забезпечується симпатичною нервовою системою з трьох шийних ганглiїв — m.dilatator pupilae i парасимпатичною нервовою системою через n.occulomatorius-m.sphincter pupillae et m.accomodativus (сiliaris).
Кровопостачання рухового апарату ока здiйснюється за рахунок а.musculares - гiлок а. ophthalmica [16].
II. МАТЕРIАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ
Нами вивчено амбулаторнi картки дiтей шкiльного вiку с. Середнє Калуського району та проведено їх аналіз. Всього налiчується 65 учнiв, у яких є данi про дитячi захворювання органа зору: короткозорість, зизiсть, дальтонiзм, які досліджувались загальноприйнятими в офтальмології методами.
2.1. Основні методи визначення гостроти зору
Гострота зору visus визначається найменшим кутом мiж променями вiд двох точок, якi око бачить роздiльно. Історично склалося так, що за нормальну гостроту зору 100% або 1,0 прийнято здатнiсть ока бачити роздiльно двi точки, кут мiж якими становить 1.
Слiд пам’ятати, що гострота зору 1,0 є нижньою межею норми. Описано багато випадкiв, коли вiзує становив 2,3 i бiльше одиниць. Потрiбно також знати, що у маленьких дiтей гострота зору є нижчою i досягає 100% лише у вiцi 5-6 рокiв. Пiсля 40 рокiв гострота зору, навпаки, поступово знижується. Визначення гостроти зору є необхiдним i найважливiшим методом дослiдження функцiй ока. Для визначення гостроти зору у нас найчастiше користуються таблицями Головiна-Сiвцева (див. мал. 9). Цi таблицi мають 12 рядкiв букв рiзної величини. Розмiри букв у 10-му рядку такi, що з вiдстанi 5 м кут, пiд яким видно цiлу букву, становить 5, а її елементiв - 1. Таким чином, правильне читання букв у 10-му рядку вiдповiдає гостротi зору 100%. Коли ж пацiєнт з вiдстанi 5 м може прочитати тiльки букви у 1-му рядку, це вiдповiдає гостротi зору 10%, у другому — 20% i так до 10-го рядка включно. Одинадцятий рядок вiдповiдає гостротi зору 150%, 12-й-200% [10].
У правiй частинi таблиць Головiна-Сiвцева замiсть букв аналогiчно розмiщенi 12 рядкiв кiлець рiзної величини з розтинами (оптотипи Ландольта). Пацiєнт повинен указати напрямок розтину. Кiльця служать для перевiрки гостроти зору неписьменних, дiтей, а також для контрольної перевiрки гостроти зору. Крім цього для перевірки гостроти зору у дітей дошкільного віку використовують таблиці де оптотипами служать малюнки (див. мал. 10).
Таблицi для перевiрки гостроти зору вмiщають у апарат Рота. Апарат Рота — це скринька, на внутрiшнiх стiнках якої є дзеркала. Таблицi освiтлюються лампочкою силою 40 Вт. Вiд очей хворого лампочка закрита щитком.
Перевiрку гостроти зору проводять з вiдстанi 5м монокулярно. Спочатку перевiряють гостроту зору правого ока, потiм лiвого.Око пацiєнт закриває напiвпрозорою пластинкою. Коли хворий не може прочитати букв 1-го рядка, тодi використовують оптотипи Поляка (кiльця Ландольта рiзної величини). Якщо хворий правильно вказує напрям розтину кiльця з вiдстанi 5 м, то залежно вiд розмiрiв кiльця, гострота зору становить 0,09-0,04, що вказано