2.2. Визначення короткозорості в учнів Середнянської школи

Визначення короткозоростi дослiджували у всiх класах. Із половини учнiв усiх класiв гострота зору була понижена (короткозорiсть 1,5-2,0 D), а решта мали нормальний зір. Для визначення втомленостi у цих класах, учнiв 2 рази протягом навчального дня (до початку i до кiнця п’ятого уроку) 2 рази в тиждень, в однi i тi ж самi днi проводилися дослiди гостроти зору. Роздавалися звичайнi таблицi або спецiальний плакат самоконтролю гостроти зору, де виявлялися учнi, якi не можуть за умови доброго освiтлення прочитати з вiдстанi 5м знаки або лiтери, якi вiдповiдають гостротi зору 1,0. Дослiд проводився рiвно 1 мiсяць. Збираючи пiсля дослiдження списки оглянутих у кожному класi дiтей, їх вiдносилося закрiпленому окулiсту. Разом з ним пiдсумовували результати огляду, заносячи в список учнiв кожного класу зi зниженою гостротою зору. Окулiст складає два списки:
1) дiтей iз ранньою несправжньою короткозорiстю-спазмом акомодацiї тривалістю понад 1 рiк;
2) дiтей з пiзньою та осьовою короткозорiстю.
Дiтей з iншими причинами зниження зору вiдправляють для лiкування у полiклiнiку в загальному порядку [14].
Частота короткозоростi у школярiв перших класiв приблизно вiдповiдає частотi природженої короткозоростi. Вважають, що короткозорість, яка виявляється у дiтей дошкiльного вiку звичайно природжена. Рiдше спостерiгається рано набута короткозорiсть у дошкiльному вiцi внаслiдок травм голови, хребта, хвороб дитячого вiку. Зi збiльшенням вiку кiлькiсть школярiв iз короткозорiстю збiльшуєтъся i ступiнь її зростає. Дiти з короткозорiстю часто скаржаться на швидке стомлення очей внаслiдок зорової роботи на близькiй вiдстанi. Визначається, що вони стали погано бачити написане на шкiльнiй дошцi, просять пересадити їх на першi парти. Пiд час читання або писання низько схиляються над киигою або зошитом. Нерiдко примружуються, щоб зменшити розмiр зiницъ i круги свiтлорозсiювання на сiткiвцi i тим дещо полiпшити зір. Найдальша точка ясного зору у випадку короткозоростi розмiщується ближче, нiж при еметропiї. Скороченою є також вiдстань до найближчої точки ясного зору. Об”єм абсолютної акомодацiї тривалий час су’ттєво не змiнюється.Часто спостерiгається зниження працездатностi вiйкового м’яза i зменшення позитивно частини вiдносної акомодацiї.

2.3. Визначення косоокості у дітей шкільного віку

Косоокiсть — одне з найбiльш частих захворювань очей у дитячому вiцi. Щоб визначити косоокiсть важливо знати не лише, в який бiк вiдхилена зорова лiнiя, але й наскiльки. Величину вiдхилення, або кут косоокостi, виражають у градусах i призових дiоптрiях, причому один градус дорiвнює призмовим дiоптрiям [17].
Косоокiсть потрiбно розглядати як наслiдок порушення умовнорефлекторної координацiї руху очей. Це порушення найчастiше виникає в перiод формування бiнокулярного зору в ранньому дитячому вiцi.
Величину кута косоокостi просто i швидко визначають способом Гiршберга (див. мал. 11) промiнь свiтла спрямовують в очi обстежуваного i порiвнюють розташування свiтлових рефлексiв на рогiвках. В оцi, що фiксує, рефлекс спостерiгається поблизу центру зiницi або спiвпадає з ним, а в оцi, що косить, його визначають у мiсцi, вiдповiдному до вiдхилення зорової лiнiї. Один мiлiметр змiщення її на рогiвцi вiдповiдає куту косоокостi в 7є. Чим цей кут бiльший, тим далi вiд центру рогiвки змiщується свiтловий рефлекс. Так, якщо рефлекс розташований на краю зiницi, то кут косоокостi дорiвнює 10є, а якщо на лiмбi - 45є. Широка зiниця ускладнює точне визначення вiдстанi мiж свiтловим рефлексом i центром рогiвки, а одночасне вiдхилення ока по горизонталi та вертикалi — застосування способу Гiршберга. За умови значного кута кут косоокостi обчислюють з необхiдною поправкою, що дорiвнює куту у. Бiльш точно кут косоокостi вимiрюють за допомогою тесту з прикриванням призмами, на периметрi та синоптофорi за спецiальними методиками.
У випадку вiдхилення ока до носа кут косоокостi вважають позитивним i позначають знаком “+“, а кут розбiжної косоокостi - негативним iз знаком «-«. При одночасному вiдхиленнi у вертикальнiй площинi величину i напрям девiацiї (догори, зазначають пiсля величини кута косоокостi по горизонталі).
Косоокiсть, величина котрої змiнюється при напруженнi акомодацiї, дiстала назви акомодаційної. Якщо кут косоокостi за цих умов незмiнний, - косоокiсть неакомодцiйна. Промiжною формою виступає частково акомодацiйна косоокiсть. У разi, якщо косять обидва ока по черзi, визначають альтернуючу, або навперемiнну, косоокiстъ, а коли постiйно лише одне, - монолатеральну, або однобiчну. Монолатеральна косоокiсть дуже швидко ускладнюється розвитком амблiопiї косого ока зi значним зниженням зору.

2.4. Дальтонізм

Коли свiтло падає на певний об”єкт, то найчастiше вiдбувається один з
трьох процесiв:
1) свiтло поглинається i його енергiя перетворюється на теплоту;
2) свiтло проходить крiзь об»єкт;
3) свiтло вiдбиваєтъся вiд поверхнi об’єкта.
Часто можуть вiдбуватися два або три процеси одночасно, для багатьох об”єктiв вiдносна кiлькiсть свiтла, що поглинається i вiдбивається, залежить вiд довжини хвилi. Так, зелений листок рослини поглинає довгi й Короткi хвилi сонячного свiтла i вiдбиває свiтло промiжної дiлянки спектра, що сприймається нами як зелений колір [21].
Проте який саме колiр ми бачимо, залежить не тiльки вiд довжини хвилi, а й вiд розподiлу енергiї (iнтенсивностi) мiж рiзними частинами спектра i вiд неоднакової стимуляцiї фоторецепторiв колiрного зору колбочкових фоторецепторiв.