3.4 Причини прояву косоокості у дитячому віці
Як свiдчать дослiдження косоокостi, й причиною можуть бути мозковi розлади внаслiдок менiнгiту. Потрiбно враховувати розлади нервово-психiчної i соматичної сфери, роль зовнiшнiх чинникiв. Так, вiдомо, що око може вiдхилятися у випадку сильного переляку i травми. Кут косоокостi збiльшується внаслiдок негативних емоцiй. Рецидиви косоокостi й амблiопії спостерiгаються під час iнфекцiйних хвороб. Косоокiсть може зникати пiд час наркозу i виявлятися знову пiсля операцiї. Таким чином, спiвдружню косоокiсть потрiбно вважати не стiльки мiсцевим процесом, скiльки патологiєю, в основi якої може лежати великий комплекс чинникiв. Залежно вiд часу виникнення, тривалостi, виду та iнших показникiв спiвдружня косоокiсть має рiзний характер. Спочатку вона може бути перiодичною, а потiм постiйною. Цей перехiд здiйснюється швидко у випадку збiжної косоокостi. Спiвдружня косоокiсть може бути збiжною, розбiжною, вертикальною, горизонтальною і змiшаною. Крiм того, спостерiгається однобічна (монолатеральна, монокулярна) i двобiчна (альтернувальна) косоокiсть (див. мал. 14). О с н о в н о ю о з н а к о ю спів дружньої косоокостi, що вiдрiзняється вiд паралiтичної, збереження рухомостi очних яблук. Тiльки у випадку довготривалої спiвдружнъої косоокостi виникають змiни в оточуючих око тканинах, розвиваються контрактури м’язiв, якi обмежуютъ їх рух i заважають усуненню косоокостi [23]. Другою ознакою спiвдружньої косоокостi, залежно вiд того, яким чином дитина фiксує в полi зору предмет, є здатнiсть обох очей вiдхилятися на однаковий кут. Кут первинного вiдхилення ока (яке вiдхиляється) рiвний кутовi вторинного вiдхилення (частiше фiксуючого ока). Т р е т я о з н а к а спiвдружньої косоокостi це вiдсутнiсть двоїння. Зрозумiло, що при таких вiдхиленнях в оцi зоровi враження не сприймаються хворим. Це вiдбувається тому, що на макулярну зону вiдхиленого ока потрапляє зображення не фiксованого предмета, а iнших, тому злиття зображення обох очей стає неможливим. Воно рефлекторно пригнiчується, в оці, яке відхиляється, може виникнути так звана функцiональна скотома, яка перешкоджає двоїнню, але закрiпює косоокiсть. Для чiткого уявлення про характер спiвдружньої косоокостi й визначення методiв лiкування С. М. Белостоцьким запропоновано класифiкацiю, за якою розрiзняють акомодацiйну, частково акомодацiйну i неакомодацiйну спiвдружню косоокiсть. Акомодацiйна косоокiсть, як свiдчить сама назва, з надмiрним напруженням акомодації (див мал. 15). Вона спостерiгається переважно у дiтей з далекозорiстю i зникає пiсля атропiнiзації (яка усуває акомодацiю) або завдяки носiнню окулярiв. У цієї групи дiтей часто зi зникненням косоокостi встановлюється бiнокулярний зiр, особливо якщо окуляри виписано своєчасно i за їх вiдповднiстю вiковiй функцiї здiйснюється систематичне щорiчне спостереження. Це найлегший щодо корекцiй вид косоокостi спостерiгається у 1/3 всiх дiтей з цiєю патологiєю. Частково акомодацiйна косоокiсть зменшується завдяки носiнню окулярiв, але повнiстю не усувається. Може зникути пiсля оперативного лiкування неакомодацiйної косоокостi. Неакомодацiйна косоокiсть не усувається пiд впливом атропiнiзацiї i носiння окулярiв. Вона потребує комбiнованого хiрургiчного i тривалого консервативного лiкування. Нерiдко неакомодацiйна горизонтальна косоокiсть супроводжується вертикальним вiдхиленням. Це свiдчить про наявнiсть паралiтичного (паретичного) компонента в його походженнi. Частiше така косоокiсть вiдзначається з моменту народження або виникає у перший рiк життя пiсля будь-якого захворювання [27]. Внаслiдок довготривалої косоокостi виникають певнi ускладнення, якi важко пiддаються лiкуванню. Найпоширенiшими i найбiльш складним з них є амблiопiя - рiзке зниження зору вiдхиленого ока без видимих органiчних змiн на очному днi. Проте можлива i така ситуацiя, коли амблiопiя стає причиною, а не наслiдком косоокостi. Амблiопiя спостерiгається у 2/3 випадкiв косоокостi. Тяжка амблiопiя сприяє розвитковi неправильної фiксації ока. Така косоокiстъ може супроводжуватися наявнiстю центральної або прицентральної фiксацiї. Фiксуючою дiлянкою може стати будь-яка точка сiткiвки, залежно вiд кута косоокостi [29]. Амблiопiя у випадку косоокостi має переважно функцiональний характер (функцiональна амблiопiя) i складний механiзм розвитку. У великих пiвкулях головного мозку є роздiльнi кiрковi центри динамiчнi стереотипи для кожного ока. Збудження зорового сприйняття функцiонуючого ока за законом вiд’ємної iндукцiї спричиняє гальмування другого ока, яке не функцiонує. У виникненнi амблiопiї беруть участь вищi вiддiли центральної нервової системи. Функцiональне походження амблiопiї пiдтверджується ще й тим що в разi лiкування амблiопiї зiр, що пiдвищився, може знову знизитись, якщо не досягнуто правильного положення очей. Крiм того, вiдомi частi випадки, коли у випадку виключення ведучого ока на амблiопiчному оцi зiр пiдвищується, а на виключеному виникає амблiопiя [31]. Таким чином, якщо косоокiсть однобiчна i виявляється у ранньому вiцi, вона супроводжується значною амблiопiєю, iнодi з неправильною фiксацiєю, i важко пiддається лiкуванню. Навпаки, якщо косоокiсть виникає пiзнiше, вона супроводжується амблiопiєю меншого ступеня i функцiя ока легко розгальмовується. Таким чином, стiйкiсть кiркового гальмiвного процесу залежить вiд часу його виникнення i тривалостi iснування. Постiйне кiркове гальмування, що призводить до амблiопiї, потрiбно розглядати як пристосування (адаптацiю) до умов зору. Амблiопiя запобiгає диплопiї. Поряд iз функцiональною амблiопiєю iснує природжена. Форми i методи дiагностики цього виду порушення зору опрацьованi професором Е.С. Аветисовим (1962), який подiляє функцiональну амблiопiю на iсторичну, рефракцiйну, анiзометропiчну, обскурацiйну i дисбiнокулярну; окремо він видiляє природжену амблiопiю. Другим тяжким ускладненням косоокостi є аномальна кореспонденцiя сіткiвок (АКС).
