Ще одним фактором в Європі була перспектива великої економічної вигоди від тіснішої, з часом повної, інтеграції країн, які вже були головними партнерами. В Азії тепер також є потенціал для отримання великих економічних прибутків від вільної торгівлі і, особливо, від глибокої інтеграції.

Зрештою, всі учасники процесу європейської інтеграції – демократи. Справлі, деякі країни регіону, особливо Іспанія і Португалія, навмисне уникали вступу, аж поки не скинули диктаторські режими. Отже, процес Азіатської інтеграції будь-якого ступеня на сучасному етапі був би дуже важким.

Як підсумок, нині є прецедент для східно-азіатської інтеграції. Тому для Східної Азії це не є такою гострою потребою, як для Європи 50 років тому. Більше того, «перешкоди до повного злиття Європейського Союзу такі серйозні, що не варті затрат таких величезних зусиль для їх усунення». (Кінець цитати).

Незважаючи на великі потенційні прибутки від вільної торгівлі, Бергстен скептично ставиться до розвитку азіатської економічної інтеграції, оскільки на її шляху стоїть надто багато перешкод. Через негативне сприйняття Східної Азії важко зрозуміти зростання внутрірегіональної торгівлі, яке було тут останнім часом. У цій статті зроблена спроба розкрити, що ж стоїть за цим фактом.

3. Зростання внутрішньої регіональної торгівлі
в Східній Азії

Діаграма 1 свідчить, що з 1990 р. східно-азіатський експорт у Східну Азію перевищив показники експорту в США. Понад 35% експорту Східної Азії іде в цей же регіон. Діаграма 2 чіткіше демонструє тенденцію зростання внутрішньої регіональної торгівлі у Східній Азії. Діаграми 3 і 4 показують важливість Сінгапуру як регіонального центру торгівлі АКПСА. Внут-рішню торгівлю країн АКПСА постійно підтримує Сінгапур. Корейські та японські фірми дедалі більше використовують Сінгапур як центр.

Ці діаграми показують нам тенденції зростання внутрішньої регіональної торгівлі Східної Азії. Цей регіон охоплює Корею і Японію. В основі четвертої діаграми – масивні припливи ПЗІ (прямих зарубіжних інвестицій) з Японії, збільшення місцевого виробництва японськими транснаціональними підприємст-вами, подорожчання єни з 1985 р., зміщення порівняльних переваг Японії, тиск інших країн світу на Японію, щоб та зменшила своє величезне торгове сальдо, власні зусилля Азії та внутрішні стимули тощо. Рівень внутрішньої торгівлі АКПСА стрибнув від 43 млрд. американських доларів у 1993 р. до 71 млрд. у 1998 р.

Діаграма 1. Обсяги поставок експорту між країнами Східної Азії

(процентне співвідношення обсягів поставок експорту
дев’яти країн Східної Азії в інші країни Східної Азії, ЄС та США)

Джерело: IMF, DOT; MITI, Біла книга міжнародної торгівлі, 2000.

Діаграма 2. Інтрарегіональний експорт

(одиниця = мільярд доларів США) (регіон = дев’ять країн Східної Азії)

Джерело: те саме, що в діаграмі 1.

Діаграма 3. Інтраазіатський експорт у % з і без Сінгапуру

(Частка інтраазіатського експорту в загальному азіатському експорті) (одиниця = %)

Джерело: те саме, що в діаграмі 1.

Діаграма 4. Вартість інтраазіатського експорту з і без Сінгапуру

(Одиниця: мільярд доларів США)

Джерело: те саме, що в діаграмі 1.

4. Різні рівні інтеграції

Загалом існують ще два види економічної інтеграції:

(1) Неофіційна інтеграція (де-факто, функціо-нальна, яку проводить фірма і яка має ринкову спрямованість).

(2) Офіційна інтеграція (де-юре, що ґрун-тується на правилах і якою керує уряд).

Перша є ефективнішою, ніж друга у контексті Східної Азії.

Друга має такі три східноазіатських рівні:

(2–1) субрегіональний рівень (двосторонні угоди)

(2–2) регіональний рівень (АЗВТ, AКПСА)

(2–3) суперрегіональний рівень.

(2–1) субрегіональний рівень
(двосторонні угоди)

Це найефективніший серед цих трьох, який має важливий вплив на регіональний поділ праці та на зростаючу конкуренцію серед азіатських компаній. Хорошим прикла-дом є зв’язок Сінгапур–Джогор. З 1980-их рр. сінгапурські компанії вкладають свої інвестиції у Джогор–Байру, Малайзію у міру того, як зростає рівень заробітної плати у Сінгапурі. Трикутник зростання Сінгапур/Джохор/Ріау (SIJORI) також означає офіційну ідентичність у 1989 р., коли Індонезія проголосила про вжиття заходів щодо лібералізації процедур іноземних інвестицій на острові Батам у Ріау. Перед зустріччю глав держав Індонезії та Сінгапуру. Зростання, що відбулося у країнах трикутника, було спричинене проведенням додаткових економічних заходів. У цих країнах уряд відіграє допоміжну роль, тоді як уряди європейських країн – керівну. Особливо значимими є урядові гарантії, які пропонують іноземні інвестори. Основними гравцями на цьому полі є компетентні менеджери азіатських компаній.

Таким чином, найуспішнішими із транс-кордонних угод є ті, що стосуються приватних галузей. Хорошим прикладом із нещодавно підписаних угод є торгова угода між Сінга-пуром та Японією і торгова угода між Кореєю та Японією (2–1).

(2–2) регіональний рівень
(АЗВТ, AКПСА)

25 жовтня 2000 р. у Токіо Родольфо С. Северіно, Генеральний секретар AКПСА, проголосив, що «AКПСА є відкритим перспективним регіоном, який інтенсивно підтримує мультинаціональну торгову систе-му, яку регулюють угоди, що ґрунтуються на правилах і відповідають принципам вільної торгівлі. Інтенсивну регіональну інтеграцію AКПСА підтримують такими заходами, як лібералізація та проведення інших полег-шуючих заходів (АЗВТ (зона вільної торгівлі AКПСА)), промислова інтеграція (СПСА (схе-ма промислової співпраці AКПСА)), лібералі-зація та проведення інших полегшувальних заходів у сфері послуг (СІА (сфера інвестицій AКПСА)) і інфраструктурні зв’язки та мережі».

Незважаючи на цю офіційну заяву, всі офіційно прийняті заходи на поглиблення інтеграції мають незначний вплив. Зона вільної торгівлі AКПСА (АЗВТ) залишається здебільшого створеною в планах, а не в реальності. Сінгапурська декларація 1992 р., яка проголосила про створення АЗВТ, становит майже дюжину сторінок. Цілком протилежною щодо цього є угода АЗВТ-9.