Ще небезпечніше те, що завдяки ангажованості "осіб впливу"66 Тут не маємо на увазі пряму виплату грошей: достатньо прикладів, коли привілейовані ділери Microsoft або її представники одночасно виступають і в ролі консультантів уряду з питань комп’ютеризації та боротьби з піратством. у сфері високих технологій і словесної еквілібристики західних юридичних представників, державні заклади України і далі продовжують "лягати" під великі західні корпорації, або під структури, які виступають на Україні віж їх імені.

Так, Міністерство освіти і науки України тільки минулого року виділило 6,5 мільйона гривень на комп’ютеризацію навчальних закладів за допомогою програмного забезпечення Microsoft; тоді ж це міністерство звернулося до глави Microsoft Вільяма Гейтса з проханням частково фінансувати придбання школами ПЗ від його фірми (цікаво, що таке ж послання було направлено Міністерством освіти і науки до Всесвітнього банку).

Цікаве також повідомлення тижневика «Компьютерное обозрение»: «29 мая состоялась официальная встреча народных депутатов Украины с главой представительства корпорации Microsoft в странах СНГ Ольгой Дергуновой. В мероприятии также приняли участие специалисты "Квазар-Микро". Одним из основных итогов состоявшейся встречи стала договоренность о дальнейшей подготовке украиноязычных программных продуктов Microsoft и их распространении в государственных учреждениях Украины.»

Виникають закономірні питання: хто ці депутати? Чому, незважаючи на провідні світові тенденції розвитку програмного забезпечення, вони кулуарно домовляються з якимось одним виробником комерційного програмного забезпечення? Від чийого імені? Які повноваженння дають їм можливість обіцяти представникам фірми, що саме її продукт буде взятий на озброєння держсектором? І якій цифрі дорівнюватиме сума, що її Україні доведеться за все це сплатити? На ці питання ми зараз, нажаль, не маємо офіційної відповіді.

Не дивно, що за такої форми «державної політики» – на рівні кулуарних домовленостей – преференції були надані в нинішньому році всій науковій і освітній сфері країні. Наприклад: розуміючи, що "сівши на голку" ПЗ від “пропієтарних” корпорацій, - держава навряд чи з неї зіскоче, і буде змушена вже у найближчому майбутньому купувати оновлені версії ПЗ за цінами західного ринку, фірма “Microsoft” надала всім покупцям з перелічених сфер знижку до 50 відсотків… Даний документ ні в якому разі не спрямований проти корпорації Microsoft, яка і справді чимало зробила для популяризації самих персональних комп’ютерів, і висуває цілком юридично обґрунтовані претензії. Більше того, дії корпорації цілком логічні в умовах світової кризи високих технологій, так само, яка і в умовах ризику "зниження темпів зростання" її прибутків.

Проте, з огляду на державницьку позицію — сьогодні позиція української влади з цього питання є вкрай слабкою.

Основна причина цієї слабкості полягає в тому, що уряд перейшов до поліційних засобів у сфері охорони прав на закордонне комерційне програмне забезпечення, не опікуючись попередньо створенням жодної альтернативи.

Про руйнування власних високотехнологічних галузей і простого бізнесу руками самих же українських чиновників ми вже казали. В інших аспектах піднятого питання також не все є однозначним: нижче ми розглянемо найважливіші аспекти.

II. Історичний аспект і витоки ситуації.

Невідповідності і протиріччя.

1. Цілком відповідально можна казати, що нинішня ситуація є результатом, зокрема, ще й довгострокової політики і перспективних планів закордонних компаній. Неліцензійне програмне забезпечення для комп’ютерних платформ архітектури IBM-Intel (згодом – Microsoft-Intel, або “WIntel”, Windows-Intel, від найбільш популярної операційної системи виробництва Microsoft) – широко розповсюджувалося на території третіх країн з середини 80-х років. Це була єдина платформа, під яку широко розповсюджувалося неліцензійне ПЗ, і єдина бізнес-орієнтована промислова платформа, "залізо" для якої можна було придбати взагалі без ПЗ.

Остання обставина є вельми суттєвою, оскільки саме таким шляхом йшов наймасовіший, тобто найменше забезпечений, покупець.

Цей аспект дуже важливий і в стратегічному плані. Приміром, було практично неможливо (та й тепер практично неможливо!) придбати без установлених заздалегідь програм комп’ютер Apple Macintosh, Sun або SGI (платформи — конкуренти WIntel) – оскільки вони ніколи не продавалися без ПЗ: внаслідок цього випадки застосування піратського ПЗ на цих платформах були одиничними. Але і такого розповсюдження, як комп’ютери платформи WIntel, ці типи комп’ютерів закономірно не набули з тих самих причин.

Майже ніяк не заважаючи протягом приблизно 15 - 16 років застосуванню неліцензійних програм не лише рівня кінцевого користувача, але й рівня програмних засобів розробки (бо до останнього часу мегакорпорації могли просто нехтувати валовим прибутком, що його б надали треті країни у разі організації виключно легальної закупівлі ПЗ), – союз Intel-Microsoft здобув світове панування в своїй сфері як найбільш розповсюджена платформа.

Ситуація в країнах третього світу складалася так, що в разі жорсткої політики по відношенню до ПЗ — масовий ринок персональних комп’ютерів там взагалі б не склався, оскільки вартість комерційного ПЗ як правило в кілька (до 10) раз вище вартості самого персонального комп’ютера, а на необхідність розробок власного ПЗ національні уряди тривалий час не звертали уваги. Послідовно дотримуючись політики широкого продажу "заліза" без програм, або з яким користувачі “розбирались” самостійно (що по суті є одне і те саме!) — WIntel спромоглася сформувати повноцінні апаратні ринки, які нині перебувають в жорсткій залежності від політики застосування програмного забезпечення. Саме ця