Поміж тим протиріччя вирішується доволі просто, шляхом періодичних випусків спеціальних версій на базі відкритих – через незначну доробку останніх і подальшого закриття коду лише спецверсій: з цим завданням може впоратись навіть невеликий колектив програмістів.

Щоправда, взамін доведеться відмовитися від параноїдальної ідеї про “тотальний контроль” за всіма комп’ютерами країні з єдиного центру “моніторингу інформації”. Проте поборники “тотального контролю” цілком можуть втішатися тим, що такої можливості принаймні не буде у потенційних опонентів – а за умови використання “закритого” ПЗ вона буде саме у опонентів, і то гарантовано...

Проте за станом на сьогоднішній день є ряд цілком функціональних розробок, зокрема – і повний набір українізованих дистрибутивів операційних систем та програм, що розповсюджуються на умовах відкритої публічної ліцензії.

Тож коли б 6 мільйонів гривень минулого року Міністерством освіти і науки були витрачені не на 3000 - 5000 комплектів ОС і офісного ПЗ від Microsoft (або не українізацію одного комерційного продукту), а на тиражування однодискових комплектів (дистрибутивів) вільного ПЗ та офісних програм – вже сьогодні державні структура країни, системи освіти, науки і медицини мали б не 5, а 500 тисяч копій легального та повнофункціонального ПЗ (і цього вистачило б на все народне господарство, виходячи з можливості використовувати один дистрибутив багаторазово!), вітчизняні заводи з виробництва лазерних дисків – мали б нормальне завантаження, а розробники ПЗ з України не знаходилися б під загрозою винищення…

VI. Стратегія вирішення.

Яку стратегію можна було б взяти на "озброєння", щоб виправити ситуацію на кращу, і чого б така стратегія мала коштувати?

Детально основні кроки цієї стратегії викладено групою розробників в проекті документу “Концепція державної політики у галузі використання Відкритого програмного забезпечення.” Проте загальний начерк заходів ми вважаємо необхідним дати і в цьому документі.

Очевидно, що відповідна політика має бути проголошена пріоритетною на наступне п’ятиріччя, з усіма відповідними бюджетними наслідками. Враховуючи принципову безкоштовність “вхідних” розробок — таку пріоритетність бюджет України витримає. Тут маємо на увазі, що єдина пріоритетна програма, котру бюджет зможе гарантовано виконати в сфері інформатизації — це програма з розгортання і локалізації OpenSource; будь-яка інша високотехнологічна програма з неминучістю буде катастрофічно недофінансована через те, що коштуватиме на кілька порядків дорожче.

З цього погляду прийняття такої програми вигідно Кабінету Міністрів: витрати на неї будуть мінімальні, як і ризик невиконання, оскільки всі базові компоненти вже готові, наявні і вимагають лише мінімальних (у державних масштабах) "косметичних" і функціональних доповнень.

1. Прийняття відповідної програми є сенс розпочати прийняттям Закону “Про використання Відкритих форматів та Вільного програмного забезпечення в органах державної влади та державному секторі народного господарства” 99 Базою для розробки послужив відповідний проект Закону, поданий на розгляд Конгресу Республіки Перу конгресменами Едгаром Віллануева Нуньесом та Жаке Родріго Аккерманом, проте у початковий текст внесено дуже значні зміни з огляду на українську ситуацію та специфіку. .

2. Організація прес-конференцій та спеціальних конференцій для роз’яснення ролі та можливостей OpenSource в міжнародному масштабі, в галузі національної безпеки та забезпеченні широкого доступу до високих технологій. Роз’яснення очевидної користі від консолідації бюджетних коштів в галузі підтримки розробки ПЗ з відкритим кодом та його спеціальних версій для державного застосування, так само як і від припинення фінансування з бюджету неконтрольованої закупівлі ПЗ од Microsoft або інших комерційних закордонних виробників. Прийняття політики замовлення розробок і програмних засобів, в першу чергу в українських фірмах, і лише у разі відсутності функціональних вітчизняних аналогів (або аналогів, котрі можна отримати за ліцензією OpenSource) – закуповувати таке ПЗ за кордоном.

До такої роботи можна залучити Антимонопольний комітет, ряд громадських організацій.

3. Консолідація всіх колективів, які братимуть участь в розробці вільного ПЗ в Україні, під єдиним координаційним (саме координаційним, а не керуючим!) центром (Асоціація розробників відкритого програмного забезпечення). Визначення переліку програм, які у першу чергу підлягають портуванню (тобто перенесенню) на операційні системи, що розповсюджуватимуться за вільною ліцензією; фінансування з держбюджету відповідних робіт (радше за все, усі основні роботи обійдуться в 150-200 тисяч у.о. на рік, включаючи бухгалтерські програми та ПЗ казначейства й фіскальних органів, які нині працюють з-під застарілої DOS110 Яка сама історично та архітектурно є “спадкоємницею” однієї з перших UNIX-систем. У цьому контексті цікаво, що всі сучасні операційні системи Microsoft (Windows 2000 та XP) йдуть від ядра Digital Unix – версії Unix від Digital Equipment Corporation, програмний підрозділ якої був придбаний Вільямом Гейтсом в першій половині 90-х років, і на базі якої Microsoft випустила Windows NT (New Technology). Власне-майкрософтівські операційні системи закінчилися (як безперспективні) на Windows ME (1999 рік), і надалі розвиватися корпорацією не будуть. 0).

4. Стабілізація та державна сертифікація відповідної операційної системи та комплекту офісних програм (за наявної бази це можна зробити за кілька місяців).

5. Організація мережі розповсюдження ПЗ: встановлення в кожній з областей спеціалізованого сервера, відкритого для завантаження населенням безкоштовного ПЗ з використанням внутрішнього українського Інтернет-трафіку (в цьому випадку