Криза 1990-1992 років (а також, мабуть, і перспективний багаторічний план розвитку корпорації (збільшення жорсткості ліцензійної політики припадає якраз на межу століть) примусили Microsoft звернути увагу на ринки "третіх країн": “мишоловка” захлопнулася, десятки держав, десятки тисяч фірм і сотні тисяч (якщо не мільйони!) приватних осіб раптово опинилися в списку “злодіїв”, “крадіїв” і “боржників”.

2. Актуальна внутрішня українська ситуація також вкрай важлива. Не зважаючи на те, що кількість фабричної української піратської продукції на ринку вже мінімізована, на вулицях центральних міст України процвітає безліч торговельних закладів, що продають неліцензійну продукцію (здебільшого – російського походження). Характерно, що всі без винятку ці заклади (ларьки, розкладки, крамниці) – мають торговельний патент і сплачують податки з продажу — тобто легально існують принаймні на рівні місцевої влади, і на рівні взаємостосунків з казною. Це робить ситуацію взагалі сюрреалістичною: громадянин купує в законно організованому торговельному закладі лазерний диск, сплачує за цю покупку податок до державної казни відразу попадає до лав злочинців, за якими полює все та ж держава!

У цій ситуації яскраво видно застосування владою (принаймні місцевою!) "подвійних стандартів" — для "зовнішнього" і "внутрішнього застосування.

3. Найважливішим для більшості українських користувачів — від приватних осіб до підприємств і організацій — є ціновий аспект. Вартість операційної системи від Microsoft у коробковому варіанті для використання одним користувачем – від 120 доларів (вартість OEM версій операційної системи, тобто такої, яку дозволено встановлювати лише під час збирання нового комп’ютера – починається від 65 доларів). Вартість серверних операційних систем найбільш вживаних конфігурацій — від 869 до 1430. Набір офісних програм (які встановлюються практично на кожен комп’ютер) — від 368 доларів США навіть у межах спеціяальної програми для державних закладів. І тут є ряд аспектів:

а) Вартість комп’ютера на платформі Intel або AMD найбільш масової конфігурації (“аби працювало”) сьогодні в Україні коливається від 450 до 550 доларів. Звідси видно, що набір навіть мінімально-необхідного комерційного ПЗ у півтора-два рази перевищує вартість "заліза", що робить комп'ютеризацію недоступною для середнього українського громадянина (так само як і урядових інститутів!). Тут варто згадати, що для гарна програма для комп’ютерної верстки під операціну систему Windows коштує ще 400 доларів, професійна програма для обробки зображень – ще 400, програма тримірного моделювання – за 1500...

За умов, коли вартість найнеобхіднішого програмного забезпечення у 10 разів перевищує середню по країні зарплату, а дані зберігається в закритих комерційних форматах – не може бути жодних розмов про “вільний доступ громадян” до технологічних надбань та соціально-важливої інформації, а через те унеможливлюється і виконання відповідних конституційних норм.

б) В будь-якому випадку, враховуючи встановлений в Україні парк біля 750 тисяч сучасних комп’ютерів — країна буде зобов’язана для легалізації хоча б основної маси ПЗ сплатити одній тільки корпорації Microsoft від 324 мільйонів доларів за приблизним розрахунком "необхідного офісного мінімуму" — або залишитися в "чорних списках" світової спільноти. А треба зауважити, що компанія Microsoft – не одна... Підкреслюємо: ці гроші підуть з країни без найменшої користі для бюджету – при тому що попередні 15 років Україна “чесно” закуповувала комп’ютери закордонної архітектури, припинивши всі власні розробки.

в) Законними чи ні є сьогоднішні вимоги софтверних корпорацій – в будь-якому випадку вони не відповідають ні реальним можливостям середнього українського користувача, ні загальному рівню життя в країні, зважаючи на відому цифру середньої по Україні місячної зарплати (200 гривень в областях, 100 – 130 доларів – в столиці та обласних центрах).

г) Дійсно безпрецедентні нинішні знижки та преференції з боку Microsoft, що зараз надаються Україні, ні на що не впливатимуть. Адже додатково сплативши за навчання користувачів і побудувавши на запропонованій базі державну інфраструктуру обміну інформації, країна буде змушена кожен рік-два витрачати все більшу суму на “апгрейди” ПЗ від того ж самого виробника — за відсутності власної виробничої бази сучасних носіїв інформації, і при подальшій деградації власного виробництва програмного забезпечення. У такий спосіб залежність від комерційного ПЗ закордонного софтверного гіганта зростатиме, разом з обсягами необхідних на легалізацію коштів.

д) ПЗ од Microsoft належить до розряду “корпоративного ПЗ” із закритими програмними кодами. Тобто користувач отримує програму лише у відкомпільованому (готовому до використання) вигляді, і в жодному разі не може отримати доступ до коду програми, щоб подивитись, як і що в ній реалізовано. У світлі прийнятих у США після 11 вересня жорстких заходів по забезпеченню національної безпеки, а також зважаючи на скандали, що виникали раніше, з приводу винайдення в комерційному ПЗ різних фірм "лазівок", прозорих для служб безпеки країни-виробника (так само як і з приводу прихованих од користувача програм ідентифікації власника комп’ютера, його локалізації і встановлених на комп’ютері програм) — немає ніякої певності в тому, що використання цього ПЗ в державному бізнес-секторі повністю безпечно.

е) Закрите комерційне ПЗ – за визначенням не може бути застосоване у сфері освіти з