Наступним кроком має бути організація невеликих дистриб'юторських фірм, котрі мали б змогу тиражувати ПЗ дрібними партіями для тих районів, де немає якісного доступу до Інтернет, або такий доступ є дуже дорогим.

6. Оперативне замовлення заводам, що виробляють CD (лазерні диски), тиражування вже готових наборів “операційна система + офісні програми”. За ціною 11-12 гривень (тобто за ціною піратських CD, яку сьогодні встановлює легальний український ринок!) їх можна направляти до крамниць, шкіл, держустанов, а також в обов’язковому порядку комплектувати ними всі комп’ютери місцевої зборки (тобто якщо клієнт не купує альтернативне комерційне ПЗ, то така комплектація ведеться в обов’язковому порядку!), комплекти підручників та навчальних посібників з програмування, тощо.

У такий спосіб вже до кінця першого кварталу наступного року можна було б досягнути цілком логічної і культурної ситуації, за якої дорогі програмні продукти закордоннних фірм купуватимуться опціонально, за бажанням заможних користувачів та фахівців, тоді як базова, вітчизняна система розповсюджуватиметься широко, без обмежень, і за мізерною ціною.

(Лише після другого – третього випуску функціональних комплектів Вільного ПЗ можна буде (з 2003-2004 років) вводити на повну силу Закон про охорону авторських прав, принаймні — для всього держсектору, а також комерційних підприємств і організацій — не ризикуючи розвалити інформаційну основу Вітчизни…)

7. Вихід на переговори з керівництвом фірм, що випускають професійні програми широкого використання для графіки, верстки, тримірної анімації (Adobe, Corel etc.), котрих ще немає у версіях під операційні системи з відкритим кодом, для укладання договорів про портування їх програм під OpenSource. Оскільки переведення програм під альтернативну платформу розширяє ринок — цілком реально отримати "поблажливі" умови ліцензій для національного масштабу розповсюдження. Практика доводить, що за умов самостійного портування під нову платформу — можна очікувати значного зниження цін на фірмові програми, особливо – за умови їх ОЕМ-постачання.

8. Планово, за умови координації з центру, протягом 2-3 років можна буде повністю позбавитися од залежності від комерційного ПЗ третіх країн; більше того, декларація відповідної політики відкриє додаткові шляхи до міжурядового технічного і технологічного співробітництва з Францією, Німеччиною, Великобританією, Китаєм, Росією, північними країнами Європи та багатьма країнами американського континенту.

За умови розумного підходу є реальна можливість відродити вітчизняну індустрію програмування — і перш за все через появу довгоочікуваного внутрішнього замовлення на продукт і розробки у сфері інформатики.

Загальна ідея про те, що держава має в першу чергу турбуватися про благоустрій своїх громадян, і саме з цієї точки зору всебічно аналізувати різні закордонні (зокрема і корпоративні) ініціативи — має нарешті бодай почасти завоювати український істеблішмент. Без цієї ідеї й уряд, і окремі міністерства, і юридичні компанії неминуче замість завдань національних виконуватимуть завдання закордонні, і діятимуть у власній країні як іноземні агенти впливу – навіть і з найкращими намірами...

Вибрані Додатки

Піратська війна з "піратами"
Комп’ютерні клуби не повинні бути заручниками

Наталiя ТРОФIМОВА, "День"

ЛЕГАЛIЗАЦIЯ НАВЗДОГIН

Ні для кого не є таємницею, що практично вся горезвісна комп’ютеризація в країні відбулася на очах у влади на базі неліцензійного програмного продукту. І практично всі комп’ютери у країні, у тому числі й в органах держуправління, і у корпоративному секторі, і у комерційних структурах, і у приватного користувача працюють з піратською Windows. Важко уявити собі масштаби бюджетних витрат, необхідних на приведення державних «машин» у легальний стан.

Здавалося б, органи влади, взявшись за наведення порядку в цій сфері, повинні були почати із держсектора. Але основний удар каральних органів спрямований на комп’ютерні клуби. З ними виявилося зручніше боротися. В Україні на сьогодні існує близько 2000 клубів. З них понад 300 - у Києві. Процес припинення порушень, як розповів «Дню» директор компанії «ІТ консалтинг» Олександр Бернатович (ця компанія нарівні з Інститутом судової експертизи проводить експертизу ПЗ комп’ютерів) складається з наступних етапів. Правоохоронними органами (найчастіше, це співробітники Управління з боротьби iз економічними злочинами, районної і міської прокуратури, податкової міліції) у організацій вилучаються комп’ютери, на яких виявлено ПЗ з ознаками контрафактності (читай, неліцензійне ПЗ). Вилучене обладнання відправляється на експертизу, за результатами якої представники фірм-правовласників подають позови до суду. Районні прокуратури порушують кримiнальнi справи і... Карне покарання порушників інтелектуальної власності становить десятки тисяч гривень штрафу, іноді застосовуються й більш суворі заходи покарання аж до позбавлення волі терміном до 3 років. У результаті ця діяльність припиняється. Конфісковане майно (а це у випадку з комп’ютерними клубами дуже якісні дорогі «машини») знецінюється і продається.

Потрібно зазначити, що комп’ютерні клуби в Україні з’явилися не так давно - близько 3 років тому - але вже встигли стати невід’ємною частиною міського побуту. Особливу роль вони, звичайно ж, відіграють у житті підростаючого покоління, хоч і дорослі люблять зайти у затишне приміщення з безліччю «машин» та поринути в світ Інтернету, написати листа приятелевi з іншого міста/країни або просто відпочити від повсякденних проблем, полюючи за віртуальними монстрами. На жаль, не кожна українська сім’я може дозволити купити собі електронне диво за $500 (саме стільки, як мінімум, доведеться викласти за хороший комп’ютер), тому для переважної більшості громадян України комп’ютерні клуби є, мабуть, єдиним способом навчитися комп’ютерній грамоті, отримати будь-яку необхідну інформацію із всесвітньої Павутини та просто відпочити. Звичайно ж, особливо це важливо для дітей і підлітків, які, не отримавши хоч би мінімальних навичок роботи з комп’ютером, можуть у майбутньому виявитися непридатними