Збереження випереджальних темпів нарощення імпорту з ЄС. За підсумками 2006 р. імпорт з ЄС зріс на 31,5(на 39,8 % за 4 міс. 2007 р.), зокрема, за ступенем переробки продукції, імпорт товарів неповного виробничого циклу становить лише 28,5(29 % - 4 міс. 2007 р.), а частка готової продукції сягає 68,6(67,4 % - 4 міс. 2007 р.). Основу імпортних поставок з ЄС становить продукція машино- та приладобудування. У 2006 р. вона склала 44,9(аналогічний період 2005 року – 43,2товарного імпорту із ЄС. Слід зазначити, що імпорт продукції машинобудування України наполовину формується за рахунок ЄС.

Зниження частки вітчизняної промисловості у структурі ПІІ з ЄС. На тлі досить стрімкого нарощення ПІІ із ЄС (в 3,5 р. за 3 роки) та посилення ролі таких інвестицій у структурі накопичених ПІІ в Україну (частка ЄС зросла до 75,5 %), за останні три роки у структурі накопичених ПІІ із ЄС майже вдвічі скоротилась частка вітчизняної промисловості (на кінець І кв. 2007 р. – 26,7 % проти 46,3на початок 2005 р.).

Із сукупних інвестицій ЄС направлених у вітчизняну промисловість лише 11,5припадає на машинобудування (3,1до сукупних накопичених ПІІ із ЄС), хоча при цьому ЄС зберігає роль провідного інвестора у вітчизняне машинобудування (частка ЄС – 54,1Така ситуація є вкрай негативною з огляду на стратегічні цілі зовнішньоекономічного співробітництва України з ЄС.

Формування високого рівня концентрації у географічній структурі ПІІ із ЄС. Враховуючи географічну складову надходжень ПІІ в Україну із ЄС, слід зазначити, що лише п’ять країн ЄС формують 83,3ПІІ ЄС в Україну. Значна кількість країн ЄС на сьогодні не вбачає за доцільне інвестувати в українську економіку.

Збереження високої частки офшорних країн серед джерел надходження ПІІ в Україну. Перш за все йдеться про ПІІ в Україну з Кіпру, який суто формально виключений із переліку офшорів. На дану країну припадає 19,1ПІІ в Україну з ЄС (на кінець І кв. 2007 р.) або 14,4сукупних ПІІ в Україну. Особливість таких ПІІ полягає у складності ідентифікації їх національної приналежності, тому левову частку з них може становити російський капітал, або вітчизняний, який входить в Україну у статусі іноземних інвестицій.

Важливою причиною низького рівня реалізації потенціалу зовнішньоекономічного співробітництва з Україною – є стримування розвитку таких відносин з боку самого ЄС, що зумовлено низкою його внутрішніх суперечностей. Йдеться про неоднорідність економічного потенціалу країн ЄС, розходження у трактуванні спільних шляхів розвитку, а також різні погляди на перспективи розширення ЄС на Схід.

Існує ряд суперечностей економічного характеру, невирішеність яких є створює передумови до серйозної конфронтації між країнами ЄС. Йдеться, зокрема, про високу концентрацію окремих країн ЄС у структурі формування сукупного ВВП та структурі зовнішньої торгівлі. Країни ЄС–10 разом формують менше 5ВВП ЄС, водночас такі країни як Німеччина - понад 20Сполучене Королівство - понад 16Франція - понад 16Італія - понад 13а сукупно ці чотири країни формують біля 70ВВП ЄС. Схожою є ситуація із зовнішньою торгівлею, адже ЄС–10 формує лише біля 7експорту ЄС, решта припадає на ключові країни ЄС–15.

Сукупність цих чинників зумовлює домінування політичної ваги країн-лідерів над рештою, зокрема щодо прийняття стратегічних рішень в контексті зовнішньоекономічного співробітництва. В контексті сучасних загроз витіснення ЄС зі світових ринків ключовими конкурентами (традиційно США, нові лідери Китай, Індія тощо), що призведе до суттєвого перерозподілу економічного впливу на світовій арені, зовнішньоекономічна стратегія ЄС формується на засадах жорсткого відстоювання власних позицій на світових ринках та створення “буферу” дружніх країн-партнерів через політику сусідства. За таких обставин Україна не може розраховувати у найближчу перспективу на прорив у двосторонньому співробітництві, зокрема створення повноцінної зони вільної торгівлі.

Підсумовуючи оцінки зовнішньоекономічного співробітництва України з ЄС за результатами трьох років після розширення, необхідно зазначити декілька стратегічних висновків, під дією яких, на нашу думку, розвиватимуться події найближчих років:-      

збереження низьких темпів структурних перетворень вітчизняної економіки в значній мірі зумовлені:

а) непевністю позитивних наслідків для економіки України від перспективного створення Зони вільної торгівлі з ЄС;

б) сумнівністю, для більшості, переваг партнерства з ЄС над ЄЕП;

в) непоступливістю ЄС у питаннях забезпечення власних інтересів.

Сукупність цих чинників потенційно може призвести до згортання окремих виробництв в Україні, чи їх переорієнтацію на інші ринки. Зокрема, це стосується підприємств із чіткою орієнтацією на європейські ринки - йдеться про підприємства легкої промисловості, виробництва деревини та виробів з неї, підприємства добувної промисловості та хімпрому;-      

диверсифікація експортних поставок з України до ЄС є не наслідком цілеспрямованої експортної стратегії, а відповіддю на згортання альтернативних “більш зручних” ринків;-      

зближення умов конкурентної боротьби на ринках ЄС, РФ та окремих країн Азії зумовлює зниження конкурентного та коопераційного потенціалу вітчизняних експортерів;-      

низька частка залучення ПІІ у виробничу сферу вказує на те, що іноземний виробник не зацікавлений вкладати кошти у зменшення собівартості власної продукції через розгортання нових виробництв на території України. Серед основних чинників розвитку такої ситуації є низька якість митного контролю, що сприяє масовості