Курсова робота - Інформаційна безпека України
84

Україні.

О.Г. Додонов.
Уже говорилося про те, що інформаційна безпека - це стан захищеності. Можна також сказати, що це є властивістю системи мінімізувати інформаційні загрози. При розгляді проблеми інформаційної безпеки слід спочатку говорити про загрози і вже по тому - про захищеність від цих загроз. Первинною є саме інформаційна загроза. Для окремої особистості існують одні інформаційні загрози, для суспільства - інші, для держави - ще інші. І якщо ми говоримо про інформаційну безпеку як про властивість мінімізувати загрози для певних об'єктів і суб'єктів інформаційної діяльності, то це, на мій погляд, правильно. Використовуючи такий підхід, можна розглядати не загальнометодологічні питання інформаційної безпеки, а різні рівні інформаційної взаємодії, інформаційних відносин, виділити методологічні і теоретичні проблеми інформаційної безпеки, які необхідно вирішувати. А тоді вже можна шукати засоби, методи протидії інформаційним загрозам, закладати ці методи у відповідні інформаційні системи для адекватного реагування на загрози.

В.Г. Заблоцький.
Захист людини, її часу, витраченого на споживання інформації - це, безумовно, головне в інформаційній безпеці. Щонайкраще структурувати цю складну різноманітну проблему можна технологічно. Будь-яка інформаційна технологія складається з трьох елементів: створення інформації, її зберігання та споживання. З огляду на безпеку необхідно забезпечити надійність роботи всіх трьох елементів системи.
Для України головна проблема сьогодні полягає в тому, що людина існує в забрудненому, дуже фрагментарному, неточному, спотвореному інформаційному середовищі, в якому неможливо приймати рішення. Шлях розв'язання цієї проблеми - створення нормального робочого середовища, де можливим є доступ до інформації та прийняття корисних, насамперед для конкретної людини, рішень.
Споживання інформації - це внутрішній акт, взаємодія мозку, даних і понятійних категорій. Якщо здійснюється ця взаємодія, якщо у людини якимось чином змінюється сприйняття і розуміння навколишнього, то відбулося споживання інформації. Якщо просто відбувається струс повітря і ні у кого в голові нічого не відбувається, значить, інформацію не отримано. Або людині говорять трюїзми, або речі, що належать до недоступних їй категорій. Запобігти категоріальному змішанню в інформації - велика проблема.
Інформація - це результат взаємодії людини з текстом, звуком, відеосигналом, взаємодія, що змінює модель поведінки людини. Тільки така взаємодія є справді інформаційною.
Розглядаючи проблему в такому ракурсі, ми можемо окреслити основну мету інформаційної діяльності - створення повноцінного відкритого інформаційного простору. Такого, як у будь-якій економічно розвинутій країні, або хоча б такого, як у Росії. Я кажу не тільки про Інтернет. Я маю на увазі і Sitibank, і Нью-Йоркську біржу. Власне ті структури, де справді існує нормальне інформаційне середовище, де можна споживати інформацію, приймати рішення і реалізовувати його.
На мій погляд, за нашого теперішнього становища навряд чи варто говорити про якусь там інформаційну боротьбу. Адже це, образно кажучи, боротьба бомбардувальників, що літають у стратосфері, з дикунами, що бігають зі списами в джунглях. Боротися можна тоді, коли маєш рівні умови. Сьогодні ми є інформаційними дикунами, але розмірковуємо про інформаційні загрози. Необхідно створити власний інформаційний простір, потужний, захищений. Купити його ніде. Нам його просто ніхто не продасть. Тому що кожна країна створює свій простір. Вона захищає свої інтереси, ми повинні захищати свої.
Людина, перебуваючи у помешканні з кривими дзеркалами, бачить себе в них стрункою і високою, хоча насправді вона вже давно стара і товста. Цю кімнату називають кімнатою сміху. В ній ми і живемо зараз. Необхідно сьогодні сконцентруватися на проблемі по-справжньому об'єктивного відображення об'єктивної реальності в нашому інформаційному просторі.

А.О. Морозов.
Правильно сказав Олександр Георгійович Додонов: найгарніша боротьба - це відсутність інформаційного простору. Нема його - все працює. Технологічно це добре, але практично неможливо. Навіть за наявності дикунів і бомбардувальників інформаційна боротьба все ж таки існує. Дикуни прагнуть, щоб їх не побачили.
Раніш інформаційна боротьба мала просте завдання: секретоносій не виїжджав, його не можна було допускати до місць можливої передачі інформації. Зараз це завдання ускладнилося. Носій секретів при бажанні може зайти до звичайної школи, що має вихід в Інтернет, сісти і передати будь-яку інформацію. Неможливо проконтролювати, де, що і як він передав.
Ідеологія захисту сьогодні має будуватися зовсім інакше. Якщо не буде економічних і моральних чинників, що визначають поведінку секретоносія, то у ситуації, що склалася, захиститися від втрати даних просто неможливо, як би ми до цього не прагнули. Кожна держава, і наша в тому числі, має свої секрети. Проблема захищеності людини, суспільства і держави надто серйозна. Не варто чекати, коли в Україні настане загальна інформаційна благодушність і всі будуть зв'язані з Інтернетом.
У США, до речі, інформаційна свобода обмежується дуже жорстко. Візьмемо, наприклад, компанію MICROSOFT. Містечко огороджене. Усередині басейни, сауни, у кожного свій кабінет, комп'ютери, 5-8 способів зв'язку. Але вийти через комп'ютерну мережу в зовнішній світ так просто ніхто не може. Він обов'язково повинен пройти через відповідну систему шлюзування, контролю і тільки тоді може працювати.
Розвинута держава обов'язково будує систему захисту. Це гроші і це майбутнє.

М.В. Синьков.
Існує дуже широке поняття надійності. Воно грунтується на категорії деякого вірогіднісного характеру. Вірогіднісний підхід з правильним застосуванням розподілу випадкових величин на різних етапах життя певного виробу відіграв свого часу колосальну роль і в техніці, і в інформатиці. Але тут є одна небезпека. Після того, як людина зрозуміла, що комп'ютерне "залізо" - це добре, але програмний продукт

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29