Згідно Кодексу преси Германської Ради преси (1992 рік), конфіденційність повинна бути суворо дотримана. Кожна особа, яка працює в пресі, дотримується правил збереження професійної таємниці, користується передбаченим в законі правом відмови від показань свідка і не називає імен своїх інформантів без їх явно вираженої згоди. Преса, згідно цього Кодексу, поважає приватне життя та інтимну сферу людини. Однак, якщо поведінка людини в приватному житті зачіпає суспільні інтереси, то воно може стати предметом обговорення в пресі. При цьому необхідно слідкувати за тим, щоб публікація матеріалу не зачіпала права третіх осіб на недоторканість їх особистого життя.

25 березня 1996 року Литовською спілкою журналістів, Литовською асоціацією журналістів та іншими професійними та інформаційними організаціями був прийнятий Етичний кодекс литовських журналістів, в якому питанням захисту честі, гідності та права на особисте життя відведене чи не визначальне місце.

Нажаль, виходячи із аналізу змісту Кодексу професійної етики українських журналістів, прийнятого на Х з’їзді Національної спілки журналістів України у квітні 2002 року, в ньому відсутні норми щодо захисту професійної таємниці та дотримання журналістами принципів охорони такого виду інформації з обмеженим доступом – так само, як були вони відсутні в Кодексі 1997 року.

В системі міжнародно-правових джерел регулювання інформаційних відносин питання правового режиму професійної таємниці знаходять належне місце. Це зумовлює необхідність перегляду в ряді випадків чинного законодавства України у сфері встановлення режиму обігу цього виду інформації з обмеженим доступом.

Так, з урахуванням наведеного міжнародного та зарубіжного досвіду вбачається доцільним розглянути питання про встановлення більш повного визначення персональних даних працівника та встановлення розгорнутого переліку відомостей, які не можуть бути витребувані від працівника. Відповідним чином вбачається необхідним доопрацювати з цієї точки зору проект Трудового кодексу України (реєстр. № 1038-1) в частині переліку документів та відомостей про особу, що подаються під час прийняття на роботу.

Потребує перегляду Кодекс професійної етики українського журналіста з метою урахування міжнародного досвіду затвердження правил професійної етики журналістів.

Нагальна потреба існує також в прийнятті Етичного кодексу українського лікаря, який, зокрема, має врегулювати етичні питання збереження професійної медичної таємниці.

Зважаючи на значний масив нормативних джерел у сфері охорони професійної таємниці, в навчальних цілях вважається за доцільне окремо приділяти увагу питанням правового регулювання професійної таємниці в міжнародно-правових джерелах при викладанні у вищих навчальних закладах гуманітарного напряму навчальних курсів „Інформаційне право”, „Міжнародне інформаційне право”, „Правове регулювання інформаційних відносин” та інших навчальних дисциплін.

Як відомо, професійна таємниця – це матеріали, документи, інші відомості, якими користується особа в процесі та у зв’язку з виконанням своїх професійних обов’язків, які забороняється розголошувати у будь-якій формі. В правовій науці виділені певні критерії, за якими інформація може бути віднесена до професійної таємниці. По-перше, така інформація довірена або стала відомою особі виключно через виконання нею своїх професійних обов’язків. По-друге, особа, якій довірено інформацію, не перебуває на державній або муніципальній службі. По-третє, заборону на поширення довіреної або такої, що стала відомою, інформації, яка може зашкодити правам або законним інтересам довірителя, встановлено законом. По-четверте, інформація не належить до відомостей, що становлять державну або комерційну таємницю [Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право/ Под ред. акад. РАН Б.Н. Топорнина. – СПб, 2001. – С. 538 ].

Виходячи з наведених вище ознак та із змісту чинного законодавства, можна відзначити, що до професійної таємниці належать наступні види інформації з обмеженим доступом: лікарська таємниця, професійна таємниця суддів, адвокатська таємниця, таємниця вчинення нотаріальних дій (нотаріальна таємниця), аудиторська таємниця, таємниця усиновлення. До категорії професійної таємниці відносять також і журналістську таємницю [Демушкин А.С. Документы и тайна. – М.: ООО «Городец-издат», 2003. – С. 365].

Об’єктом професійної таємниці можуть бути персональні дані, якщо інформація про особу (персональні дані) передається представнику певної професії. Саме тоді співпадатимуть поняття „персональні дані” та „лікарська таємниця” або „персональні дані” і „адвокатська таємниця” тощо. З огляду на це, в рамках аналізу проблемних питань захисту професійної таємниці не можна залишити поза увагою охорону персональних даних як особливого об’єкта професійної таємниці.

ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ЯК ОБ’ЄКТ ПРОФЕСІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Питання охорони персональних даних вже були предметом досліджень у вітчизняній юридичній науці та до нині справедливо становлять інтерес дослідників [Коробкова Н.В. Цивільно-правова охорона таємниць особистого життя людини: Монографія. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2005. – 152 с.; Пазюк А.В. Міжнародно-правовий захист права людини на приватність персоніфікованої інформації. – Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук. – К., 2004; Правовий механізм захисту персональних даних: Монографія. / За заг.ред. М.Я. Швеця та Р.А. Калюжного. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 120 с. ]. Проте, варто нагадати, що до персональних даних, тобто до фактів, подій та обставин приватного життя людини, що дозволяють ідентифікувати його особу, можна віднести відомості: про зміст сімейного життя, про акти цивільного стану, про листування та телефонні переговори, про поштові, телеграфні, електронні та інші повідомлення; про партійну належність, про віросповідання, про соціальне походження людини, її расову, національну та мовну належність, про лікарську, адвокатську, нотаріальну, страхову, банківську, комерційну та інші види таємниць, що сформувалися в життєдіяльності громадянина, і які стосуються безпосередньо його [Демушкин А.С. Документы и тайна. – М.: ООО «Городец-издат», 2003. – С. 362-363].

Отже, виходячи із запропонованого переліку, одна і та сама інформація може одночасно охоплюватись різними режимами [Гетманцев Д.О. Банківська таємниця: особливості її нормативно-правового регулювання