Інформаційна безпека України - на мій погляд, В.І. Вернадським: "Той народ, який зуміє найповніше, найшвидше, найдо�...

Курсова робота - Інформаційна безпека України

на мій погляд, В.І. Вернадським: "Той народ, який зуміє найповніше, найшвидше, найдосконаліше опанувати новим, що відкривається в людському житті знанням, досконало розвинути і прикласти його до свого життя, одержить ту міць, досягнення якої на загальне благо є основним завданням усякої розумної державної політики". Тут з'явилося нове поняття: Знання. І тепер, якщо ми повернемося знову до інформаційної безпеки, то виникає питання: що ж таке інформаційний ресурс? В останніх офіційних документах бібліотеку, наприклад, названо інформаційним ресурсом. Відповідно до словників, ресурс - це те, що не потребує додаткового опрацювання для того, щоб ним скористатися. А ми знаємо, що бібліотечні дані вимагають цього. Якщо у США потужні розробки з ринкових механізмів написані англійською мовою, то для людей, які англійською не володіють, ці знання не є ресурсом. Таким чином, варто ще уточнити, що ж таке інформаційний ресурс. Адже вкладаючи гроші в його розвиток, ми маємо знати, що ним можна користуватися без додаткових витрат у процесі використання.
Ще один аспект: оскільки саме поняття інформаційної безпеки придумано в епоху інформатизації спеціалістами-комп'ютерщиками, до яких я і сам належу, то виникає небезпека, на яку вказував професор Масуда - автор створеної на початку 70-х років Концепції інформатизації Японії. Він побоювався, що люди і машини, прагнучи до побудови демократичної держави, реалізації ідеї відкритого суспільства, можуть створити поліцейську державу. Це питання є водночас і стратегічним, і тактичним, його не можна обходити при вивченні проблем інформаційної безпеки.
Друга особливість. Проблема інформаційної безпеки має одночасно і фундаментально-теоретичний, і практичний характер. Про те, що вона має фундаментально-теоретичний характер можна судити з виступу Г.П. Стежки і з визнань кожним з колег того факту, що ми маємо море невирішених проблем, які треба досліджувати. А практичний аспект випливає, наприклад, з аналізу кризи тридцятих років, зробленого одним із найавторитетніших соціологів світу Питиримом Сорокіним, вигнаним з Радянського Союзу в 1924 році. Він намагався знайти відповідь на питання: що привело до появи таких людей, як Гітлер, Муссоліні, Сталін? На думку Сорокіна, виною тому є три причини, кожна з яких інформаційного походження. Перша - криза в системі права, друга - криза в системі істин, третя - криза в системі культури і мистецтв.
І ще одна проблема, залишена без уваги і в документах, і в численній уже літературі з питань інформаційної безпеки. Це проблема мовної безпеки, що заслуговує окремого розгляду. Назву ряд питань, що безпосередньо стосуються цієї проблеми:

Наскільки інтенсивно слід проводити в життя політику державної одномовності?

Чи не буде обмеження російської мови втратою двомовності українського народу?

Що робити з англійською мовою, яка превалює в інформаційних середовищах?

Чи достатньо україномовних засобів, які є у нашому розпорядженні, щоб вільно скористатися іномовним знанням і перетворити його в національний інформаційний ресурс для стійкого прогресивного розвитку України?

Розуміючи складність проблематики інформаційної безпеки, її всеохоплюючий характер і необхідність усебічного вивчення з урахуванням світового досвіду, ми плануємо провести в Україні міжнародну конференцію "Людина у світовому інформаційному просторі: проблеми менталітету, безпеки і розвитку". На цій конференції думаємо обговорити наступні питання: безпека людини і людства; Бог, Природа, Людина; знання й інформаційні ресурси; глобальні і регіональні проблеми сучасності; ментальна ситуація часу; етнічні і мовні проблеми; віртуальна реальність.

А.О. Рось.
До проблем інформаційної безпеки я хочу підійти дещо з іншого боку. Останнім часом у пресі все частіше згадуються такі поняття, як "інформаційна війна" та "інформаційна боротьба". Ці поняття здебільшого ототожнюються навіть у працях досвідчених фахівців. Інтерес викликають взаємозв'язки цих понять із поняттям "інформаційна безпека".
Існує багато визначень "інформаційної війни", в яких вона тлумачиться як комплекс заходів і операцій, здійснюваних у конфліктних ситуаціях, коли інформація є водночас зброєю, ресурсом і ціллю. Тобто це, по суті, війна за знання, пошук відповідей на питання: що, де, коли, чому і наскільки надійними окремо узяте суспільство або армія вважають свої знання про себе і своїх супротивників. Інформаційна війна може вестися як у воєнний, так і в мирний час.
Можна у такий спосіб згрупувати види інформаційної зброї, використовуваної в інформаційній війні:

засоби пропагандистсько-психологічного впливу (через пресу, телебачення, радіо, Інтернет, інші канали); засоби програмно-математичного впливу (комп'ютерні віруси, логічні "бомби", засоби придушення комп'ютерних мереж тощо); засоби психологічного впливу (голографічні зображення в атмосфері, синтезатори голосів відомих лідерів, "вірус-вбивця" №666 та ін.); психотронна зброя (методи парапсихології та біоенергоінформатики, програмування поведінки (зомбіювання) особистості тощо); засоби, засновані на впливі полів різної природи (радіоелектронне придушення, акустична зброя, електромагнітні ураження, засновані на випромінюванні хвиль різної довжини тощо).

Безумовно, що ця класифікація неповна і вимагає уточнення, однак вона відбиває наявну розмаїтість форм, способів і засобів ведення інформаційної війни. Правомірність використання терміна "інформаційна зброя" обумовлюється тим, що в цьому контексті можна характеризувати інформацію такими показниками, як цілеспрямованість, вибірковість, розосередженість, масштабність впливу, досяжність, швидкість доставки, комплексність впливу на технічні засоби, системи і людей, можливість регулювання потужності впливу та ін.
Закономірним є питання про те, якою мірою реальна і наскільки загрожує національним інтересам інформаційна війна. Принадність використання методів і способів ведення інформаційної війни для забезпечення національних інтересів обумовлена можливістю її ведення в мирний час, економічною вигідністю, скритністю, у тому числі і безпосередніх ініціаторів війни. Досить звернути увагу на такі офіційні документи, як "Стратегія національної безпеки США на 1994 і 1996 рр.", "Національна військова стратегія Сполучених Штатів Америки, 1995 р.", у яких

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29