Курсова робота - Інформаційна безпека України
84

можна зробити висновок про те, що соціальними об'єктами інформаційної боротьби є індивід (особистість), соціальні групи, суспільство, держава. А якщо точніше - свідомість і підсвідомість індивіда насамперед, колективна свідомість, а також інформаційні ресурси та інфосфера машинно-технічних систем.
Основними проблемами ефективного вирішення завдань інформаційної боротьби є проблеми науково-методичного забезпечення цих завдань та їх інструментально-технологічної підтримки. Як уже зазначалося, ядром методологічного підгрунтя інформаційної безпеки є інформаційна боротьба, а теоретичною основою - інформатика як наука про інформаційні процеси в соціо- і соціо-технічних системах, особливо ж один з найважливіших її розділів - теорія інформодинаміки. Вимагає свого розвитку семантична теорія інформації як наука про методи виміру кількості змісту інформації в інформаційних джерелах. Використання цих методів сприяло б конструктивному вирішенню завдань інформаційної безпеки з позицій кількісних оцінок її ефективності. Я вважаю, що необхідну базу для створення методологічних основ інформаційної безпеки Україна має, є у неї і науковий потенціал для успішного вирішення цієї проблеми.

О.Ф. Бєлов.
Проблема, що розглядається, змушує нас відповісти на запитання:
– що ж таке інформація сама по собі, по своїй суті. І мені здається, з цієї точки зору цікавим є посилання на загальну теорію інформації і на точку зору, яку поділяє присутній тут пан Юрій Канигін, який вважає, що інформація взагалі існує лише тоді, коли в ній виникає потреба. Тоді ми можемо казати більш-менш достовірно про те, що інформація - це є своєрідний інформаційний ресурс, який має певну семантичну цінність і навантаження, має певну економічну ціну. Мені дуже хотілося б почути Вашу точку зору на одне з визначальних понять, які взагалі існують в теорії інформації. Я би навів визначення, якого дотримуються і на Заході, і в Росії, і багато вітчизняних вчених щодо того, що інформація - це економічна категорія. Тут також є свої проблеми. Вони є дотичними до тих, про які ми сьогодні говорили. І розпочинаючи обговорення, мені, наприклад, дуже було б цікаво почути відповідь на ці наріжні питання, від яких залежить вирішення багатьох практичних проблем.

О.А. Баранов.
Не зовсім коректним, думається, є твердження про зв'язок проблеми інформаційної безпеки тільки з інформатизацією. На наш погляд, проблема виникла водночас з появою мови. Таким чином, маючи давнє походження, вона стала актуальною особливо у наш час, в епоху щодалі більшого проникнення інформаційних технологій у всі сфери нашої дійсності.
Будь-яка проблематика завжди починається з визначень. За деякими даними, налічується 16 визначень інформаційної безпеки. За моїми підрахунками - понад тридцять. Той, хто уважно вивчає літературу, очевидно, налічить їх значно більше. Адже інформаційна безпека багатоаспектна, і в міру її вивчення виникають нові проблеми.
Існує два аспекти вивчення інформаційної безпеки в контексті національної безпеки. Це самостійний елемент національної безпеки будь-якої країни і водночас інтегрована складова будь-якої іншої безпеки: військової, економічної, політичної і т.д. У цьому складність розгляду проблематики інформаційної безпеки. Часто предметом аналізу стає одна галузь, наприклад сфера масової інформації. Я вважаю, що можна дати таке визначення інформаційної безпеки: "Під інформаційною безпекою слід розуміти такий стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, при якому зводиться до мінімуму завдання збитку через неповноту, невчасність і недостовірність інформації, негативний інформаційний вплив, негативні наслідки функціонування інформаційних технологій, а також через несанкціоноване поширення інформації". На мій погляд, таке визначення тією чи іншою мірою охоплює практично всі сфери інформаційної взаємодії суб'єктів у суспільстві, державі й у всіх соціальних утвореннях. При цьому під інформаційною взаємодією слід розуміти весь процес створення інформації, накопичення, опрацювання, збереження і поширення. Важливого значення набувають два наступні визначення - інформаційного простору та інформаційної інфраструктури. Вони несуть, як і перше визначення, методологічне навантаження з погляду побудови політики інформаційної безпеки держави.
Під інформаційним простором пропонується розуміти певне середовище, у якому здійснюється формування, збирання, збереження, опрацювання і поширення інформації. Варто звернути увагу, що не вжито термін "використання інформації". Це зроблено свідомо, щоб вивести з інформаційного простору людину як суб'єкта, що споживає інформацію.
Інформаційна інфраструктура - це єдність наступних компонент: системи виробництва інформаційних продуктів, системи доставки їх до споживача, системи виробництва засобів виробництва інформаційних продуктів та доставки їх, системи виробництва інформаційних технологій, системи накопичення і збереження інформаційного продукту або інформаційного ресурсу, тобто системи сервісного обслуговування елементів інфраструктури і, нарешті, системи підготовки кадрів.
На мій погляд, таке визначення інформаційної інфраструктури надає змогу системно підходити до розгляду різних аспектів інформаційної безпеки практично у всіх сферах життєдіяльності держави і суспільства, будувати на цій основі будь-яку систему - правову, технологічну тощо. Наведене вище визначення інформаційної безпеки дає підстави розглядати як проблеми, що повинні вирішуватися, відсутність у державі науково обгрунтованої інформаційної політики, політики інформаційної безпеки, недосконалість нормативно-правової бази у сфері інформаційних відносин в цілому та в інформаційній безпеці, зокрема. До цих завдань можна віднести також недостатню розробку інформаційної інфраструктури держави, уведення іноземними державами обмежень щодо України на поширення інформації й одержання нових інформаційних технологій, недосконалість державної системи забезпечення інформаційної безпеки та багато чого іншого.
Основою даного визначення є принцип демократичної держави. Він полягає в тому, що держава повинна забезпечити кожному суб'єктові інформаційних відносин право на одержання повної, достовірної і своєчасної інформації.
Наступний принцип: ніхто не вправі порушити інтереси суб'єкта інформаційних відносин шляхом якогось інформаційного впливу. Власні інтереси мають поєднуватися

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29