Вміст гумусу в грунтах України за період з 1986 – 1995 роки зменшився в середньому на 0,02 %, рухомого фосфору – на 4,0, обмінного калію – на 2,0 мг на 1 кг грунту. Якщо відмічена тенденція зберігатимется й надалі, то в найближчі 5 – 7 років вміст гумусу в орному шарі знизитьсчя з 3,2 до 2,8 %, а великі площі грунтів вищих агрохімічних класів трансформуються в нижчі.

Певне уявлення про сучасний агрохімічний стан сільськогосподарських земель дають дані шостого туру агрохімобстеження, які свідчать, що в загальній обстеженій площі частка кислих грунтів складає – 24,8 %. З них сильно – та дуже сильнокислих – 2 %, середньокислих – 6,1, слабокислих – 16,7, нейтральних та близьких до нейтральних – 75,2 %.

Структура земельних площ за вмістом в орному шарі гумусу характекризується такими показниками: 17,7 % обстежених земель містять < 2,0 % гумусу; 55,2 – 2,1 – 4,0; 26,5 – 4,1 – 6,0 і лише 0,6 % ріллі зайнято грунтами з вмістом > 6,0 %.

Питома вага грунтів з високим вмістом рухомого фосфороу складає 19,7 %, підвищеним 28,0, середнім - 44,1, низьким – 8,2 %. Майже 4/5 площі добре забезпечених фосфором грунтів зосереджена в Степу та Літостепу і лише 1/5 частина – в зоні Полісся.

Розподіл сільськогосподарських земель за рівнем забезпеченності калієм має свою особливість. Найбільшу площу – 68,4 % - займають грунти з високим і підвищеним вмістом обмінного калію, які сконценровані переважно і Лісостепу та Степу.

Отже, в сучасному землеробстві створені вкрай несприятливі умови, коли агрохімічний стан грунтів погіршується нев результаті перевантаження агроекосистем надмірно високими дозами агрохзімікатів, а внаслідок глибокого порушення основного екологічного закону агрохімії, за яким винос поживних речовин з грунту необхідно компенсувати внесенням екологічно доцільних норм добрив.

Найнебезпечнішим з екологічної точки зору видом деградації є радіоактивне забруднення земель. Усього по україні з рівнями від 0,1 до 15,0 Кі/м2 і вище забруднено радіоцезієм 4,6 млн. га сільськогосподарських угідь. або 12 5 загальної площі, з них 3,5 млн. га мають щільність забруднення 0,1 – 1,0 Кі/м2 , 1 млн. га – 1,0 – 5,0; 0,13 млн.га – 5,0 – 15,0 Кі/м2 і більше. Через високий ступінь забруднення виведено з обігу 160 тис. га сільгоспугідь. Отримати екологічно чистий урожай можна при щільності забруднення грунтів на рівні природного фону або який не перевищує 1,0 Кі/м2 по цезію 137 і 0,02 Кі/м2 по стронцію – 90. Ведення сільськогосподарського виробництва на таких територіях можливо без обмежень.

РОЗДІЛ 2. ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Загальна площа сільськогосподарських угідь Долинського району становить 36189,3 га, в тому числі ріллі 16191,24 га, сіножатей 8875 га, пасовищ 10370 га і садів 753 га. Територія району відноситься до Карпатської гірської області. Землекористування господарств району розміщено у двох грунтово-кліматичних зонах: Карпатському Передгір’ї і Карпатах. Всі господарства розміщені в Карпатському Передгір’ї.

Аналітичні роботи проводилися в лабораторії Державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунту та якості продукції. Були проведені такі аналізи:

1. Гумус методом Тюріна;

2. Лужно-гідролізований азот за методом Корнфілда;

3. Сума увібраних основ методом Каппена;

4. рН іонометрично;

5. Гідролітична кислотність за Каппеном;

6. Рухомий фосфор за Кірсановим;

7. Обмінний калій за Кірсановим.

Методи досліджень – картографічні, польові, лабораторні, математично-статистичні. Для визначення агрохімічних показників ґрунту було викопано базові розрізи і відібрано змішані зразки для лабораторних аналізів.

Методика грошової оцінки земель населених пунктів

У сучасних умовах переходу до ринку землі грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється на основі витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням: природнокліматичних та інших інженерно-геологічних умов; адміністративно-ландшафтної та історико-культурної цінності; екологічного стану; функціонального призначення.

Організація робіт з грошової оцінки земель населених пунктів покладається на Державний комітет України по земельним ресурсам. Грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється переважно проектними організаціями – розробниками генеральних планів.

В основу грошової оцінки земель населених пунктів покладено витрати на освоєння та облаштування території, норму прибутку і норму капіталізації доходу, функціональне використання та місце розташування земельної ділянки [7].

Грошова оцінка одного метра квадратного земельної ділянки міста визначається за формулою:

ВхНП

ЦН= ______ х КФ х КМ , (2.1)

НК

де В – витрати на освоєння і облаштування території в розрахунку на 1м2; НП – норма прибутку, складає 0,06; НК – норма капіталізації, становить 0,03; КФ – коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки; КМ – коефіцієнт місця розташування земельної ділянки.

Витрати на освоєння і облаштування території включають: відносну вартість інженерної підготовки головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, дощової каналізації, вартість санітарної очистки, зелених насаджень загального користування, вулично-дорожньої мережі, міського транспорту станом на початок року проведення оцінки.

Коефіцієнт КФ, який характеризує функціональне використання ділянки, враховує відносну прибутковість наявних у її межах видів економічної діяльності і встановлюється для певних категорій забудованих земель (додаток А, таблиця 1).

Коефіцієнт КМ, який характеризує місце розташування ділянки, враховує вплив ренти місцеположення і загальний рентний дохід. Значення даного коефіцієнта зумовлюється