мікроелементи, однак вони надзвичайно важливі для життєдіяльності рослин. Валовий вміст цих елементів переважно пов’язаний із вмістом у ґрунті первинних та глинистих мінералів і органічної речовини.
Хімічний склад ґрунтів впливає на їхню родючість як безпосередньо, так і визначаючи ті або інші властивості ґрунту, що мають вирішальне значення в житті рослин. З одного боку, це може бути дефіцит певних елементів живлення рослин, наприклад, фосфору, азоту, калію, заліза, деяких мікроелементів, з іншого – токсичний для рослин надлишок, як у випадку засолення ґрунтів.
Профіль ґрунтів завжди в певній мірі диференційований за хімічним складом. У процесі грунтотворення відбуваються дуже істотні перетворення хімічного складу вихідних материнських порід, що пов’язані з цілою серією загальних ґрунтових процесів:
перехід хімічних елементів з одних сполук в інші у зв’язку із мінеральними перетвореннями;
надходження елементів з атмосфери з опадами;
винос елементів рухом води в ґрунтові води, а далі в гідрографічну мережу, у кінцевому рахунку – в океан;
привнесення елементів із ґрунтовими водами;
циклічне залучення елемента в біологічний кругообіг.
Одержання високих і якісно повноцінних врожаїв сільськогосподарських культур в господарствах району лімітується часто недостатнім використанням елементів. Це особливо гостро стало проявлятися в зв’язку з інтенсифікацією хімізації землеробства.
В деяких ґрунтах склалися специфічні умови гострої нестачі мікродобрив, що обумовлено зниженням вмісту рухомих форм мікроелементів при вапнуванні кислих ґрунтів або внесенні високих доз мінеральних туків, збільшенням використання концентрованих безбаластних мінеральних добрив, зростанням урожайності і підвищеним виносом їх з сільськогосподарською продукцією. Значна частина мікроелементів повертається в грунт з органічними добривами і баластом мінеральних добрив. Наприклад, з кожної тонни якісного гною в грунт повертається 1,5 г бору,16,0 г марганцю, 12,0 г міді, 87,0 г цинку, 0,2 г молібдену і 0,1 г кобальту.
В одному центнері пічної золи міститься біля 30 г бору 0,3 г молібдену, 0,4 г міді 4 г цинку і 0,6 кобальту. З центнером калімагнезії в грунт поступає 40 мг марганцю, 10 мг бору і інші елементи. Але, як свідчать дані досліджень, в тому числі і проведених в господарствах нашої області, зокрема у Долинському районі, використання спеціальних мікродобрив значно покращує умови росту і розвитку сільськогосподарських культур. Вони або входять в склад ферментів, або активізують їх роботу. Тому мікроелементи іноді називають „каталізаторами” каталізаторів. До 20 відсотків всіх відомих в даний час ензимів належать до метало ферментів. До їх складу входять в першу чергу бор, марганець, мідь, молібден, цинк, кобальт. Якщо в поживному середовищі не вистачає цих елементів, то рослини погано ростуть і розвиваються або взагалі гинуть.
4.4. Агроекологічний стан ґрунтів
Інтенсивність деградації ґрунтів стан яких визначає не тільки ефективність агропромислового комплексу та екологічну безпеку в цілому а й рівень економічної незалежності з кожним роком зростає.
Це зростання обумовлено відсутністю стратегії землекористування і охорони земель порушенням законів землеробства і екологічної рівноваги нехтуванням концепцією сталого землекористування та техногенним забрудненням ґрунтів.
Найбільш негативний вплив на навколишнє середовище району дослідження має забруднення ґрунтів радіонуклідами важкими металами та пестицидами. Особливо негативно впливає на ґрунти сумісне забруднення важкими металами пестицидами та радіонуклідами що призводить до їх деградації.
В результаті такого забруднення погіршуються фізико-хімічні властивості і біологічна активність ґрунтів може мати місце небезпечне накопичення токсикантів в продуктах зниження врожаїв культур. Забруднення ґрунтів валовими формами важких металів за своїм впливом на деградацію ґрунтів займає друге місце після радіоактивного забруднення.
Результати досліджень показують що в основних типах ґрунтів району дослідження кількість рухомих форм міді свинцю кадмію та цинку не перевищує ГДК. Так вміст міді становить в межах від 01 до 086 мг/кг плюмбуму 164 до 175 мг/кг цинку від 08 до 12 мг/кг та кадмію від 028 до 1,9 мг/кг.
Хоча на території району в даний час не спостерігається суцільного забруднення сільськогосподарських угідь важкими металами вище ГДК на великих площах проте забруднення особливо свинцем з кожним роком зростає. Так 128 ґрунтів району дослідження мають вміст 101-200 мг/кг слабозабруднені. Слабозабруднених ґрунтів з вмістом цинку 501-1000 мг/кг налічується 98 на решті 902 вміст цього елементу на рівні фонового кларк 50мг/кг. Дещо менша забрудненість ґрунтів міддю середній вміст у ґрунтах 44 56 мг/кг. Валовий вміст нікелю і кадмію у більшості ґрунтів обєкту дослідження на рівні фонового до 05 мг/кг кадмію та до 400 мг/кг нікелю і лише 02 обстежених сільськогосподарських угідь слабозабруднені нікелем та 28 кадмієм.
Кларк Cd - 0,13 мг/кг. Для грунтів встановлено ГДК Cd 3 мг/кг для валових форм і 0,7 мг/кг – для рухомих. Більш інтенсивно надходить Cd у у рослини на кислих грунтах і значно менше – на нейтральних і лужних, тому для зниження його у рослини велику роль відіграє їх вапнування. Цей елемент, маючи надзвичайно високу токсичність, легко пересувається у грунтах, швидко засвоюється рослинами і нагромаджується у них. Він має кумулятивні властивості. Унаслідок надмірного вмісту кадмію в рослинах спостерігається почервоніння і хлороз листків, стебел. У наших дослідженнях вміст кадмію найвищим був у 2002 році на бурих гірсько-лісових та дерново-буроземних легкосуглинкових грунтах і становив 1,9 мг/кг грунту, що перевищував ГДК. (рис.4.4.1.).
Кларк свинцю у літосфері – 16 мг/кг. У грунті кількість його коливається від 0,37*10 -3 до 4,33* -3 %. Розроблені ГДК значно відрізняються один від одного. За одними даними, ГДК валових форм свинцю у грунті становить 100 мг/кг, за іншими – 15-20 мг/кг; 32 мг/кг. ГДК рухомих форм свинцю в грунті становить
