До агротехнічних заходів боротьби із забрудненістю ґрунтів важкими металами належать вапнування і внесення органічних добрив. Завдяки вапнуванню вдається у декілька раз зменшити вміст свинцю в сільськогосподарських культурах, які вирощують на забруднених ґрунтах. Вапно найбільш ефективне на ґрунтах, забруднених кадмієм.

Високими властивостями детоксикації характеризуються гній, торф, компости, а також цеоліти. Велику роль у локалізації важких металів відіграють зелені насадження. Так, садіння вздовж автомагістралей суцільної смуги з глоду і клена польового знижує вміст свинцю в овочах, які вирощують у зоні впливу автострад, на 30-50%.

Існує і ряд біологічних методів, наприклад: вирощування рослин, які слабо реагують на надлишок важких металів у ґрунті; вирощування на забруднених ґрунтах культур, які не вживають тварини та люди. Найбільш забруднені ділянки необхідно відводити під заліснення і вирощування декоративних рослин.

РОЗДІЛ 6. Охорона праці.

Під час роботи з добривами, так само як і при усіх інших процесах роботи потрібно дотримуватися правил техніки безпеки, які зазначені нижче.

Санітарно-захисна зона для складів мінеральних добрив повинна становити 200-300 м. До роботи з мінеральними добривами на складах, під час транспортування і в полі допускаються особи віком 18 років та старші, які обізнані з правилами експлуатації сільськогосподарських машин для внесення добрив і вивчили техніку безпеки. Механізаторів та інших працівників забезпечують спецодягом (рукавиці, захисні окуляри, респіратори, комбінезони, чоботи ).

Категорично забороняється перевозити людей, питну воду і продукти харчування в транспорті разом із мінеральними добривами. Всі операції (технічний огляд, завантаження, розвантаження, ремонт) проводять при повній зупинці агрегатів, сошники комбінованих сівалок очищають спеціальними щітками. Мінімальна віддаль від працюючих дискових розкидачів (МВД-0,5; РУМ-5;) повинні становити від 50 до 80 метрів.

Під час заправки машин аміачною водою можна стояти тільки з підвітряного боку, заправляти машини закритим способом. Працювати можна лише в респіраторі, рукавицях, фартуху з церати, який закриває ноги і груди. В цей час не можна палити, запалювати сірники, користуватись пальниками і переносними лампами, зупиняти машини з аміаком біля електрозварювальних пристроїв, печей та інших місць.

Резервуари і комунікації для рідких добрив миють через кожних п'ять змін, систематично наповняють бачок чистою водою для миття рук.

Перед вживанням їжі руки і обличчя миють з милом і ретельно витирають рушником. Якщо випадково добрива потрапляють на шкіру, то їх негайно змивають водою, а в очі — то швидко промивають великою кількістю води. Після цього необхідно звернутися до лікаря. Дуже обережно потрібно працювати з рідким (безводним) аміаком, тому що він при випаровуванні може спричинити удушення.

Контроль за якістю вапнування

Ефективність вапнування в значній мірі залежить від якості його проведення. При внесенні в ґрунт вапна необхідно дотримуватись таких положень:

Контроль за якістю виконуваних робіт по вапнуванню ґрунтів здійснює комісія у складі представників центру "Облдержродючість", сільгосппідприємства і виконавця робіт, які складають акт "Про приймання робіт з хімічної меліорації" згідно додатку 4 пункту 3.2 спільного наказу Мінагрополітики та Мінфіну України від 27 лютого 2002 р. №58/136 "Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України на оплату робіт з докорінного поліпшення земель".

Комісія зобов'язана прийняти роботу по вапнуванню не пізніше двох днів після її завершення.

Господарство не має права загортати в ґрунт розсіяний вапняковий матеріал до оформлення і прийняття робіт актом. Комісія передає господарству один примірник акта в день завершення своєї роботи.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки:

Основними типами, підтипами ґрунтів на території Долинського району являються дерново-підзолисті, дернові опідзолені, дерново-буроземні ґрунти, які займають домінуюче положення.

В дерново-підзолистих легкосуглинкових ґрунтах с. Надієв йде тенденція до збільшення показників вмісту гумусу і лужно - гідролізованого азоту з 2,25 до 2,55 % і з 87,0 до 97,7 мг/кг грунту відповідно. Це можна пояснити тим, що аналізи відбиралися на ріллі, де вносяться органічні і мінеральні добрива.

Бурі лісові та дерново-буроземні легкосуглинкові ґрунти характеризувалися наступними показниками: вміст гумус 2,73 – 2,80 %, рухомого фосфору та калію 24,4 – 25,7 мг/кг грунту, лужно - гідролізованого азоту 97,8 – 121,0 мг/кг грунту.

Площі забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 не перевищують гранично допустиму щільність в ґрунтах яка становить менше 10 Кі/км2.

Слабозабруднених ґрунтів з вмістом цинку 501-1000 мг/кг налічується 98 на решті 902 вміст цього елементу на рівні фонового кларк 50мг/кг. Дещо менша забрудненість ґрунтів міддю середній вміст у ґрунтах 44 56 мг/кг.

Для боротьби із забрудненням ґрунтів потрібно видалення поверхневого забрудненого шару ґрунту, покриття його незабрудненим шаром не менше 30 см, який би виключав переміщення металів із ґрунту в рослини. Можливе також застосування деяких рослин, які осаджують і знешкоджують надлишок важких металів у ґрунті. До агротехнічних прийомів боротьби із забрудненістю ґрунтів