- низькогірного рельєфу;

- середньовисоких моноклінальних хребтів Сколівських Бескид;

- Скибових Горган.

Вододільно-Верховинська область поділяється на підобласть північних схилів Верховинського Вододільного хребта та підобласть повздовжніх долин Воловецької Верховини. В складі Передкарпатської рівнини виділено підобласть Стрий-Свічівського міжріччя, підобласть Свіча-Лімницького міжріччя та підобласть долини ріки Свіча.

Підобласть низькогірного рельєфу включає в себе полосу шириною до 15 км, яка простягається по північній частині Карпатського масиву. Північна межа підобласті співпадає з Карпатським уступом, а південна проходить по лінії сіл Поляниця, Кальна, Кропивник, Новий Мізунь, Підліски. В геологічній будові підобласті беруть участь верхневопалеогенові переважно глинисті утворення. На пологих схилах гір широко розвинута яружна ерозія, на місцях відслонень спостерігається інтенсивний площинний змив. Підобласть середньовисоких моноклінальних хребтів Сколівських Бескид та Скибових Горган займає центральну, найбільш високогірську частину Скибових Карпат. Абсолютні висоти Карпат становлять 1100-1350 м, а в басейні ріки Свіча – 1450 м. В геологічному відношенні присутній весь комплекс крейдово-палеогенового плішу.

Підобласть північних схилів Верховинського Вододільного хребта в геологічному відношенні складена глинистим флішем верхнього палеогену. Підобласть Стрий-Свічівського міжріччя, яка належить до області Передкарпатської рівнини, являє собою вузьку вододільну височину з крутими схилами, які складені відкладами нижнього неогену.

Підобласть Свіча-Лімницького міжріччя складена відкладами VI та VII терас Дністра (галька, піски, суглинки) нижнього неогену. Підобласть долини ріки Свіча займає центральну частину Передкарпатської рівнини Поверхня плоска, покрита надзаплавними терасами рік Свіча та Сукіль.

Ландшафти відзначаються не тільки збільшеними абсолютними висотами і зростанням амплітуд відносних висот, але й великою висотною диференціацією компонентів – різноманітністю геологічної будови і рельєфу, грунтів, кліматичних умов, рослинного і тваринного світу, а отже й значно більшою, порівняно з рівнинними ландшафтами, складністю морфологічної структури. Слід також мати на увазі велику динамічність процесів у гірських природних комплексах, яка зумовлена багатьма причинами: збільшеними сумами атмосферних опадів та їх інтенсивністю, сильнішими вітрами. Поширенням крутих схилів, що сприяє зростанню швидкості стікання атмосферних і річкових вод, та їх руйнівної сили.

При всій складності і різноманітності будови гірських природних комплексів їх можна об’єднати в певні групи і види для певної систематизації цієї різноманітності та для полегшення характеристик описуваних природних комплексів. Їх слід систематизувати за найбільш стійкими і суттєвими ознаками, якими є перш за все рельєф і геологічна будова території. З цієї точки зору природні комплекси Івано-Франківських Карпат можна поділити на такі три групи: річкові долин, низькогірні та середньогірні хребти.

Природні комплекси гірських долин представлені двома видами. Вузькі поперечні долини, які прорізують гірські хребти вперек їх простягання, це долини рік Свічі та Мізунки. На вузьких ділянках заплави кам’янисті, в руслах часто трапляються пороги і перекати, низькі надзаплавні тераси пролягають вузенькими смужками. Середні і високі тераси тут практично відсутні і до річки близько підступають круті схили гірських хребтів. На розширених ділянках долин заплави стають ширшими, русла не мають порогів: ширшають і надзаплавні тераси низького рівня, з‘являються фрагменти середніх і високих терас. Все це привело до значної зміни природної рослинності, яку тут замінили городи та пасовища, ліси майже знищені і часто мають вигляд чагарникових зарослей. Передкарпаття – це передгірна височина, яка має загальний нахил на північний схід від Карпат до долини Дністра і Пруту. Відрізняється великою горизонтальною і вертикальною розчленованістю. Абсолютні висоти височини в долинах рік досягають 300-320 м, на межиріччях – 350 – 500 м, а в передгір’ях – до 550 – 650 м.

У зв’язку з улоговинним положенням, місцеві кліматичні умови тут своєрідні: літні температури відносно високі (18,30С), зимові низькі (4,70 С нижче нуля). В улоговині випадає найменша кількість атмосферних опадів в усьому Івано-Франківському Передкарпатті (628 мм). Присвіцька височина розташована між долиною нижньої течії р. Свіча і долиною р. Болохівка. Долинське передгір’я, яке розташоване між долинами Свічі і Чечви, на північ, у верхів’ях Болохівки і Сивки поступово переходять у Присвіцьку височину. На півдні прилягає до північного краю Карпат (Горган). Передгір’я характерне значними абсолютними висотами (350 – 485 м) і глибокими розчленуваннями: відносні висоти досягають 80 – 100 м.

З височини стікає багато рік: Лужанка, Болохівка, Сівка та їх притоки, які розчленовують височину на численні плоскі межиріччя. За походженням Долинське передгір’я є шостою терасою і складене довньоалювіальними відкладами. Високотерасові місцевості покриті хвойно-широколистяними лісами, під якими розвинені дерново-середньо і сильнопідзолисті грунти.

Південна частина району, що пролягає безпосередньо до Карпат біля м. Долини (верхів’я Сівки, правобережжя Свічі), господарськоосвоєна. Тут розкинулись орні землі, тут розробляють ліси, добувають нафту тощо.

Свіцько-Сукільська або Болехівська понижена передгірська рівнина – займає розширені долини Сукіля і Свічі при їх виході з гір і до злиття біля с. Солуків. Болехівська понижена рівнина розділяє Долинську і Моршинську передгірські височини. Абсолютні висоти рівнини 300 – 340 м. У ландшафті переважають заплавно-нижньотерасові місцевості. Заплави Сукіля і особливо р. Свічі дуже широкі з численними староріччями, болотами, галечниковими островами, прирусловими валами.

Вигодське низькогір‘я займає межиріччя Сукеля і Свічі. Все межиріччя заповнене низькогірними короткими хребтами з абсолютними висотами від 500 м на півночі до 900 м на півдні. Найбільш вираженим хребтом є Томнатик (900-1016 м), складений переважно вигодськими пісковиками. На північ від нього поширені короткі, сильно розчленовані хребти з висотами 500 – 600 м. Між хребтами помітні поздовжні пониження, які складені поляницькими сланцевими породами. До них належать пониження Слободи Болехівської, Розточки, Кропивника та ін., звичайно заселені і добре освоєні в господарському