Елювіальний горизонт – власне підзолистий горизонт – звідси виносяться речовини і нагромаджується кремнекислота та кварц. Цей горизонт бідний на мулувату фракцію має білястий колір. Гумусу містить мало – 0,2- 0,3 % із явно вираженою пластинчастою структурою. Некапілярні проміжки тут складені із ходів червів і коріння рослин.

Ілювіальний горизонт або горизонт вмивання характерний інтенсивним новоутворенням мінералів, гідратів окису алюмінію, заліза, солей калію, магнію і частково SiO2. В результаті збагачення залізом і перегноєм ілювіальний горизонт звичайно має червоно-бурий колір і підвищену щільність. За ілювіальним горизонтом іде перехідний горизонт, під яким лежить материнська порода. Залежно від ступеня вираженості підзолистого процесу серед дерново-підзолистих ґрунтів виділяються дерново-середньо підзолисті та дерново-сильно підзолисті. За ступенем оглеєності серед цих ґрунтів виділяються: поверхнево-глеюваті та поверхнево-глейові, в яких оглеєння спостерігається в верхніх горизонтах.

На території району виявлено відповідно три відміни дерново-підзолистих ґрунтів в залежності від ступеня опідзолення та механічного складу.

Дерново-сильнопідзолисті поверхнево-глейові пилувато-легкосуглинкові грунти на давньому делювії підпадають під вплив атмосферних вод, що застоюються на поверхні ґрунту та підгрунтових вод, які знаходяться на глибині 1-1,5 м, вкриті осоками і ситником, місцями білоус, в нижньому ярусі – мохи: зелений – зозулин льон і білий саргановий, з різнотрав’я – жовтець. Характеризуються оглеєністю всього ґрунтового профілю.

Дані грунти мають такі горизонти: Но – дернина мохова (4-5 см) слабо оторфована, Hgl – до глибини 16-18 см – дерновий, світло-сірий, пилувато-легкосуглинковий, містить ортштейнові конкреції та плями оксидів заліза, слабо пластинчастий, поступово переходить у горизонт EIgl – це елювіально-ілювіальний, пилувато-важко суглинковий горизонт, бурий, призматичний, щільний, Р – делювіальна суглинкова порода.

За даними аналізів, механічний склад дернових-сильноопідзолених поверхнево-глейових ґрунтів – пилувато-легкосуглинковий. Фракція крупного пилу в горизоні становить 45,24 – 46,7 %, фракція глини розміром 0,001 мм – 8,8 – 10,64 %, вміст часток менше 0,01 мм становить – 33,96-35,0%.

Фізичні властивості дерново-сильно підзолистих ґрунтів погані. В ґрунтах легкого механічного складу переважають некапілярні пори над капілярними, внаслідок чого водопроникливість ґрунтів дуже велика, але збагаченість ілювіального горизонту колоїдами викликає ріст питомої і об’ємної ваги і особливо максимальної молекулярної вологості. Водопроникність різко знижується з глибиною. Така диференціація водопроникливості приводить до перезволоження і заболочення.

Кількість гумусу в горизонті Нgl, за даними аналізів, дещо завищена за рахунок ортштейну та лісової підстилки і становить в середньому 3,15 %, а в деяких випадках піднімається до 7,49 %. Ступінь забезпеченості даних ґрунтів рухомими формами фосфору дуже низький (1,35 мг на 100 ґрунту), рухомим калієм – низький і середній (6,8 – 13,8 мг на 100г ґрунту). Вміст увібраного Ca – 1,92 - 2,95 мг-екв на 100 г ґрунту, Мg – 0.38 – 1,00 мг-екв на 100г ґрунту. Сума увібраних основ 2,2-4,0 мг-екв на 100г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину сильно кисла: рН становить 4,3 – 4,39, гідролітична кислотність коливається від 2,2 до 4,0 мг-екв на 100г ґрунту. Для нейтралізації шкідливої кислотності ґрунту необхідно вносити вапно в кількості 3,8-5,0 т/га. Кількість рухомого алюмінію у гумусово-елювіальному горизонті становить 29,27-33,57 мг на 100г ґрунту; з глибиною кількість алюмінію зростає.

Дерново-середньо підзолисті поверхнево-глейові пилувато-легкосуглинкові грунти на давньому делювії – це орні землі і природні кормові угіддя, залягають в умовах рівнинного та слабо хвилястого рельєфу.

Для дерново-середньо підзолистих ґрунтів характерні підзолистий горизонт суцільної полоси різної потужності, але товщина його завжди менша від товщини гумусно-елювіального горизонту, щільний ілювіальний горизонт, що перешкоджає проникненню вологи вглиб, знижує аерацію і нормальний розвиток коренів.

Щільність ілювіального горизонту обумовлює погану внутрішню дренованість даних ґрунтів, бо при надмірній кількості опадів створюється верховодка, яка приводить до поверхневого їх оглеєння. В них майже зовсім відсутні процеси нітрифікації.

Для морфологічної характеристики цих ґрунтів наводимо опис типового розрізу закладеного на – ріллі.

НЕ (0–24) – гумусово-елювіальний горизонт – сірий, пилувато-легкосуглинковий, рихлий, свіжий, грудкувато-пилуватої структури, зустрічаються залізо-марганцеві бобовини, пронизаний корінням трав’яних рослин, перехід різкий.

Еgl (24–39) – горизонт вимивання (елювіальний) – білястий, вологий, пилувато-легкосуглинковий, пластичної структури з великою кількістю залізо-марганцевих бобовин слабо ущільнений, переплетений корінням трав’янистих рослин, перехід помітний.

ЕІgl (39–58) – елювіально-ілювіальний горизонт – бурий, призматично-стовпчастий, пилувато-середньосуглинковий, щільний, сизі плями і залізо-марганцеві бобовини, перехід поступовий.

Igl (58–135) – горизонт вмивання (ілювіальний) – бурий, пилувато-важкосуглинковий, вологий, по тріщинах зустрічається крем’янкова присипка, призматичний, зрідка зустрічаються залізо-марганцеві бобовини, щільний, перехід поступовий.

РІ (135–180) – перехідний до породи – жовто-бурий пилувато-важкосуглинковий, вологий, глибисто-призмовидної структури, дуже щільний, перехід до породи поступовий.

Р (180–190) – материнська порода – давні делювіальні без карбонатні суглинки.

За механічним складом ці ґрунти пилувато-легкосуглинкові. Фракція крупного пилу коливається 32,6–44,7 %, мулу – 13,4–16,6 %, кількість часток розміром менше 0,01 мм становить 40,7–41,8 % з глибиною профілю механічний склад важчає, що свідчить про процеси вимивання та перерозподіл колоїдів вниз по профілю. Структура в орному шарі порушена, грудкувато-пилувата, неміцна, тому дані ґрунти мають схильність до запливання та утворення кірки після дощів. В обробітку ґрунти відносно легкі.

За даними фізико-хімічних аналізів дерново-середньопідзолисті поверхнево-глеюваті ґрунти характеризуються такими показниками: в орному шарі вміст гумусу – 2,25–2,73%. Гідролітична кислотність висока і коливається в межах 7,26–12,34 мг – екв на 100 г ґрунту, рН сольової витяжки становить 4,12–4,44. Отже, ґрунти сильно кислотні, потребують вапнування. Кількість увібраного кальцію в цих ґрунтах 2,28–4,48 мг – екв на 100 г ґрунту, магнію 0,48 – 0,72 мг – екв на 100 г ґрунту.

Сума ввібраних основ коливається від 2,7–5,6 мг –