уже є суверенною, незалежною державою, що "відносини між двома берегами Тайванської протоки є відносини між державами, принаймні специфічними міждержавними відносинами". На міжнародній арені вони безоглядно займаються діяльністю по "розширенню простору для існування держави" з метою створення "двох Китаїв". З 1993 року протягом 7 років вони підозрюються в діяльності для так називаної "участі в ООН". З приходом до влади Чень Шуйбяня продовжується здійснення політики, спрямованої на розкол Батьківщини, що спричиняє подальше віддалення у відносинах між двома берегами Тайванської протоки.
2. Основний курс китайського уряду на
вирішення тайванського питання
Якнайшвидше вирішення тайванської проблеми, досягнення повного об'єднання країни – це велика і священна місія всього китайського народу, у тому числі і тайванських співвітчизників. За більш ніж 50 років китайський уряд додавав до цього безустанні зусилля. Основним курсом уряду КНР на вирішення тайванського питання є "мирне об'єднання й одна держава, два строї".[7]
Мирне об'єднання". Загальним сподіванням усього китайського народу є досягнення єдності країни шляхом контактів і переговорів і за допомогою мирних засобів. На обох берегах Тайванської протоки проживають китайці. І для співвітчизників на обох берегах було б сущим нещастям, якби через розкол суверенітету і територіальної цілісності Китаю відбулися збройні зіткнення і брат пішов війною на брата. Мирне об'єднання відповідає інтересам великого зімкнення всієї нації, сприяє соціально-економічній стабільності і розвитку Тайваню, сприяє розквіту, знаходженню багатства і мощі всім Китаєм.
Однак передумовою мирного вирішення тайванської проблеми повинне бути відстоювання положення, що у світі є лише один Китай і Тайвань є його невід'ємною частиною. Мирне об'єднання - це прийнятий урядом КНР курс.
Однак кожна суверенна держава має право приймати всі міри, які вона вважає необхідними, включаючи військовий спосіб, для захисту суверенітету і територіальної цілісності своєї країни. Китайський уряд у питанні про використання тих або інших методів з метою вирішення внутрішніх справ у країні не зобов'язало давати яких-небудь обіцянок будь-якій іншій державі або силам, що заміряються на розкол Китаю.
Якби відбулася серйозна подія, коли Тайвань під тими або іншими приводами був відірваний від Китаю, якби відбулося іноземне вторгнення на Тайвань, якби тайванські влади постійно відмовлялися шляхом переговорів мирно розв'язати питання про об'єднання двох берегів Тайванської протоки, то китайському уряду не залишилося б нічого іншого, як удатися до будь-яких можливих рішучих заходів, у тому числі і до використання збройних сил для захисту суверенітету і територіальної цілісності Китаю і завершенню великої справи об'єднання країни.
"Одна держава, два лади". У випадку досягнення єдності країни соціалізм на континентальній частині і капіталізм на Тайвані будуть співіснувати і спільно розвиватися протягом тривалого часу. Після об'єднання існуюча нині на Тайвані соціально-економічна система залишиться незмінною, не зміниться спосіб життя, не зміняться економічні і культурні зв'язки Тайваню з закордонними країнами. Приміром, правовий захист буде мати приватна власність, будинку, земля, право власності на підприємства, законні права спадкування, інвестиції китайських емігрантів і іноземців і т.п. Тайвань стане Особливим адміністративним районом Китаю і буде мати високий ступінь автономії. Він буде користуватися правом на адміністративне управління, законодавчим правом, правом на незалежне правосуддя й остаточний вердикт; буде самостійно вершити партійні, урядові, військові, економічні, фінансові й інші справи. Тайвань буде також мати право підписувати з іноземними державами торговельні, культурні угоди й інші права зовнішніх зносин. Тайвань буде мати власну армію. Континентальна частина не буде посилати на Тайвань ні військовий, ні адміністративний персонал. Уряд Особливого адміністративного району і діячі різних кіл Тайваню можуть займати керівні посади в центральних державних органах влади, а також брати участь в управлінні загальнодержавними справами. Подібні розуміння, що стосуються співіснування двох ладів, базуються головним чином на урахуванні нинішнього положення Тайваню і практичних інтересів тайванських співвітчизників.
Слід зазначити, що тайванські влади заради руйнування принципу одного Китаю, фабрикації "двох Китаїв" і "одного Китаю й одного Тайваню" посилено поширюють вигадництва щодо того, що китайський уряд обмежує так називаний "життєвий простір" Тайваню на міжнародній арені. Тим часом загальновідомо, що суверенітетом і територіальною цілісністю будь-якої держави не можна користуватися по окремості і тим більше їх не можна розчленовувати. Кожна суверенна держава може бути представлена лише одним Центральним урядом, Тайвань як частина Китаю не вправі представляти Китай на міжнародній арені, не може встановлювати дипломатичні стосунки і розвивати відносини офіційного характеру з іншими країнами. Він не має права бути членом міжнародних організацій, у яких можуть брати участь лише суверенні держави. Сфера його діяльності на міжнародній арені може лише відповідати його положенню як частини Китаю. Сьогодні ж те, чого домагаються тайванські влади, полягає в спробах виступати в міжнародних справах у якості й у статусі "незалежної і суверенної країни". Подібного роду помисли, спрямовані на розкол Батьківщини, саме собою зрозуміло, зустрічають рішучу протидію уряду і народу КНР. Вони відкидаються і переважною більшістю країн і народів усього світу. Разом з тим, з огляду на потреби розвитку тайванської економіки і практичні інтереси тайванських співвітчизників, уряд Китаю не заперечує проти неофіційного характеру економічних і культурних відносин Тайваню з іншими країнами. Фактично Тайвань підтримує з безліччю країн світу широкі торгово-економічні і культурні зв'язки й у корені відсутня проблема "життєвого простору", які ставлять тайванські влади.
Разом з тим, насторожує той факт, що через створені в деяких країнах економічні і культурні комісії, а також інші установи тайванські влади запрошують діячів, що мають
