Концепція міжнародної інформаційної безпеки визначає критичні структури, які, в першу чергу, зазнають впливу в умовах інформаційного протиборства. Найбільш вразливими вважаються політична, суспільна, економічна, військова, науково-технологічна, духовна сфери життєдіяльності суспільства (існують інші класифікації).

Таким чином, проблема міжнародної інформаційної безпеки є вагомою складовою загальних проблем національної, регіональної та глобальної політики у сфері міжнародних інформаційних відносин і проявом тенденцій нових глобальних викликів і глибинних процесів глобалізації комунікацій.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

1 жовтня 1949 року китайський народ проголосив Китайську Народну Республіку. Гоміньдановське угруповання відступило в китайську провінцію Тайвань і, спираючись на підтримку з боку чужоземних сил, зайняла позицію конфронтації проти Центрального уряду. Так виникло тайванське питання.

Вирішення тайванського питання і здійснення повного об'єднання Китаю пов'язані з корінними інтересами китайської нації. Протягом минулих 50 років китайський уряд вів безустанну боротьбу за здійснення цих цілей. Починаючи з 1979 року він, виявляючи повну щирість і роблячи усе від нього залежне, спробував досягти мирного об'єднання країни в рамках концепції «одна держава - два лади». У результаті з кінця 1987 року намітилося значне розширення економічних, культурних і індивідуальних обмінів між обома сторонами Тайванської протоки. Однак з 90-х років глава тайванської адміністрації Чі Денхуей, крок за кроком відступаючи від принципу одного Китаю, став усіляко проводити сепаратистську політику, спрямовану в кінцевому рахунку на створення «двох Китаїв», і не соромився відкрито заявляти, що відносини між двома сторонами Тайванської протоки є нібито «міждержавними, або, принаймні, специфічними міждержавними». Це серьознішим образом зруйнувало той фундамент, на якому можна було досягти мирного об'єднання двох берегів Тайванської протоки, завдало шкоди корінним інтересам усієї китайської нації, у тому числі і тайванським співвітчизникам, поставивши тим самим під погрозу мир і стабільність в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Уряд КНР незмінно відстоює позицію одного Китаю, категорично виступає проти будь-яких спроб відторгнути Тайвань від Китаю. Боротьба між китайським урядом і сепаратистськими силами в особі Чі Денхуея найбільш концентровано виражається в прагненні відстояти принцип одного Китаю всупереч створенню «двох Китаїв» або «одного Китаю й одного Тайваню».

Китай славиться своєю древньою історією, що нараховує 5000 років. Різні національності і народності Китаю, живучи в дружбі і згоді на цій землі, будучи спаяні міцними вузлами, сформулювали свої власні цінності, що полягають у прагненні до об'єднання і захисту цієї єдності. Протягом довгої історії Китаю, незважаючи на змінюючі друг друга правлячі династії, роздробленість, вторгнення зовнішніх ворогів, особливо агресію закордонних держав і розподіл країни в новий період, об'єднання завжди було головною тенденцією в історичному розвитку Китаю. Кожен розкол закінчувався об'єднанням країни, за яким випливав швидкий прогрес у політиці, економіці, культурі, науці і техніці. Тайванські співвітчизники, яких відрізняють славні традиції патріотизму, зробили видатні подвиги в боротьбі проти іноземних агресорів. Після утворення КНР китайський народ став особливо цінувати національну незалежність, що дісталася йому нелегко. Він повний рішучості захистити державний суверенітет і територіальну цілісність країни і докладає зусиль до боротьби за повне об'єднання Батьківщини. Історія і культура Китаю глибоко укоренили в серце народу неприборкане прагнення до об'єднання.

Китайський уряд сподівається, що міжнародне співтовариство буде послідовно проводити політику одного Китаю, і сподівається, що уряд США буде сумлінно здійснювати принципи, що стосуються тайванського питання і урочисто проголосить прихильність політиці єдиного Китаю.

Після встановлення китайським урядом суверенітету над Сянганом і Аоменем, весь китайський народ випробує пекуче прагнення якомога швидше вирішити тайванське питання і здійснити повне об'єднання Батьківщини. Неприпустимо відкладати рішення тайванської проблеми в довгу шухляду. Уряд Китаю впевнений в тому, що завдяки спільним зусиллям усього китайського народу, включаючи зусилля співвітчизників по обидві сторони протоки і співвітчизників, що проживають за рубежем, повне об'єднання Китаю буде обов'язково здійснене.

Література

Текст Конституции КНР 1982 г. см. "Китайская Народная Республика. Конституция и законодательные акты", М., 1984. - С 20-55. Конституция Китайской Республики 1947 г. опубликована на русском языке отдельной брошюрой Правительственным информационным бюро Китайской Республики в 1998 г. (отпечатана "МК-Сервис") с включением Дополнительных статей 1997 г..

Поправки 1988 г. см. "Китайская Народная Республика. Законодательные акты". М., 1989. - С. 482..

Поправки 1993 г. опубликованы в Экспресс-информации ИДВ РАН "Новое законодательство КНР", вып. № 5, 1994. - С. 10-14.

Поправки к Конституции Китайской Народной Республики, принятые в 2000 г., опубликованы в сборнике "Современный Тайвань. Справочно-аналитические материалы". Вып. 2, ИДВ РАН.

Бубнов. В. Китай готовит «жестокий блицкриг».// «Правда» от 31.07.2003 14:25, http://english.pravda.ru/world/20/91/366/10637_korea.html

Дирк Наберс. Пробуждающийся исполин. Ключевая роль Китая в международных отношениях.// Журнал «Международная политика», 2002, № 2

Інформаційні матеріали посольства Китаю в Росії. -

Китай: Актуальные проблемы внутренней политики, права, административных и политических реформ.// Издание Института Дальнего Востока № 475 от 30.10.02. Выпуск 12-13, Серия: B. Общество и государство в Китае в ходе реформ. Москва, 2002

Макаренко Є.А. Політичні доктрини глобальної інформаційної безпеки Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м.Київ. // http://www.its.org.ua/biblioteka/makarenko_18.htm

О коммуне Наньцзе была статья в российском журнале "Итоги", 1999, № 10.

Об истории конституционной реформы на Тайване см. Л. Гудошников, К. Кокарев. "Политическая система Тайваня". М., 1999. - С. 7-25. Отдельные этапы этой реформы освещались в статьях, опубликованных в ПДВ: "Эволюция политического режима на Тайване", 1993, № 5; "Третий этап конституционной реформы и становление нового парламентаризма на Тайване". 1998. № 3;