предметом якого є розгляд кризового становища в паливно-енергетичному комплексі України. У тексті розкидані численні посилання на інтерв'ю з Прем'єр-міністром В. Ющенком, Головою Верховної Ради І. Плющем, Головою Ради Національної Безпеки і Оборони Є. Марчуком, наведені висловлювання на цю тему Президента України. Зрозуміло, що йдеться не про ексклюзивні, а про колективні інтерв'ю, дані на прес-конференціях. Але вони забезпечили переконливість висновку журналіста щодо відвернення енергетичної катастрофи.
Зрозуміло, що можливе використання й жанру інтерв'ю в цілому для аналізу певної проблеми. Тоді воно спрямовується лише на неї, а запитання журналіста формуються так, аби в логічній послідовності розкрити її, вичерпно представити для читача.
Цей тип аналізу незамінний у тому випадку, коли молодий журналіст, ще без популярного імені, недостатньо глибоко знає чи розуміє проблему, вважає, що його коментар чи підсумок не буде довершеним. Тоді він просто зобов'язаний звернутися до фахівця в даній галузі з проханням дати роз'яснення з приводу встановлених ним фактів і це інтерв'ю публікує в своєму матеріалі. Композиційне найзручніше місце для розміщення такої частини — в кінці статті, після описаних фактів. Але це не єдиний з можливих варіантів. Мова спеціаліста може звучати після різних частин тексту, супроводжувати виклад журналіста.
Висновок
Професія журналіста — це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи написане вами слово. Вона й стає однією з причин підвищеної стресовості даного роду діяльності. Ми живемо в країні, де журналістика традиційно поєднана з публіцистикою, із утвердженням правди і справедливості, захистом знедолених і покривджених.
Журналістика — це галузь універсальної духовної діяльності. Журналіст мусить мати свою тему, яку повинен знати глибоко й досконало, але при цьому має вміти написати про різноманітні предмети. В основі праці журналіста — широка загальна ерудиція, знання фактів і явищ з різних галузей життя: політики, історії, соціології, літератури, географії, медицини, біології тощо.
Професія зобов’язує журналіста першим опинитися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки і витлумачувати їх для загалу. Журналіст мусить мати унікальний “нюх” на новину, формувати в собі відчуття пошуку нового, адже новини – це теми його майбутніх публічних виступів, статей і нарисів.
Будучи першопроходцем, журналіст першим розгадує прихований для решти зміст подій, з’ясовує причинно-наслідкові зв’язки, роз’яснює перспективи розвитку явищ, пропонує шляхи розв’язання проблем і застерігає від помилок.
Список літератури
1. Бочковський O.I., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Косгева й Г. Кошаринського. — Мюнхен: Український техніко-господарський інститут, 1993. — 204 с.
2. Ворошилов В. В. Журналистика: Учебник. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1999. — 304 с.
3. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. — Львів: Вища школа, 1974. — 295 с.
4. Масова інформація: Підручник/А. 3. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. — К.: Либідь, 1997. — 216 с.
5. Методы журналисткого творчества. — М.: Изд-во МГУ, 1982. —1151 с.
6. Москаленко А.З. Основи журналістики: Тексти лекцій. — К.: ВПЦ "Київський університет", 1994.—135с.
7. Нерух О. О. Першооснови журналістської творчосте Навчальний посібник для студентів філологічного факультету, спеціальність "журналістика". — X.: Світ дитинства, 2000. — 108 с.
8. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студ. вузов по спец. "Журналистика" / Ред.-сост. С. Г. Корконосенко. —СПб.: Зна-ние, СПбИЮСЗП, 2000. — 272 с.
9. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. — 2-е вид., доп. — К.: Вид. центр "Київський університет", 1999. — 308 с.
10. Українська журналістика — 99 / За ред. проф. А- 3. Москаленка. — К.:Центр вільної преси, 1999. — 170 с.
