і часто трагічні приклади, коли услід за повідомленнями в засобах масової інформації про незвичайні форми насильства схожі події відбуваються дуже далеко від тих місць, де вони були спочатку зафіксовані. Видимо, в подібних випадках глядачі (або читачі) опановують новими агресивними прийомами за допомогою вікарного навчання, а потім, насильства, що надихнулося повідомленням про епізод, застосовують його на практиці. Оскільки ми повернемося до питання про вплив соціальних моделей на агресію в наступних розділах, то, закінчуючи на цьому обговорення даної теми, відмітимо: безсумнівно, експозиція зразків соціальної агресії часто озброює як дітей, так і дорослих новими формами агресивної поведінки, що не входили раніше в їх поведінковий репертуар [20, 527].
Регулювальники агресивної поведінки. Коли агресивні реакції засвоєні, на перший план виступають чинники, що відповідають за їх регуляцію, – збереження, посилення або контроль. Недивно, що багато хто з них схожі з чинниками, сприяючими первинному засвоєнню агресії.
Існує три види заохочень і покарань, регулюючих агресивну поведінку. По-перше, це матеріальні заохочення і покарання, суспільна похвала або осуд і/або ослаблення або посилення негативного відношення з боку інших. По-друге, агресія регулюється вікарним досвідом: наприклад, шляхом надання можливості спостерігати, як винагороджують або карають інших. І нарешті, людина може сама собі призначати заохочення і покарання.
Зовнішні джерела. Результативна агресія, направлена на інших, може забезпечити реальні винагороди. Наприклад, діти, що з успіхом гноблять своїх товаришів по грі, можуть постійно вимагати від них всього, чого хочуть – іграшок і привілеїв. Як відмічав Басс (Buss, 1971), агресія часто щедро «винагороджується» і у дорослих. Наприклад, ватажки організованої злочинності збивають гігантські достатки завдяки кваліфікованому застосуванню насильства. Агресію можна також контролювати покаранням, актуальним або потенційним (тобто загрозою). Однак даний підхід містить певний ризик, оскільки його результати часто короткочасні і можуть непомітно звести все до примусового контролю (Bandura & Walters, 1959; Hoffmann, 1960) [20, 528].
Соціальні заохочення і схвалення також сприяють агресивній поведінці. Під час війни солдати отримують медалі, а також безпосереднє право вбивати противників. І хуліган-підліток в будь-якій країні, внаслідок успішних нападок на інших, володіє значною часткою статусу і престижу, крім матеріальних вигод. Загалом схвалення агресивної поведінки викликає ще більшу агресію (Geen & Stonner, 1971). Аналогічне соціальне несхвалення може відбити бажання поводитися агресивно (Richardson, Bernstein & Taylor, 1979) [20, 528].
Агресія, видимо, закріпляється також і в тих випадках, коли веде до ослаблення болю або припинення небажаного ставлення. Діти, які отримують позитивне підкріплення, маніпулюючи своїми рідними за допомогою агресії або примушення, більш агресивні у відносинах з однолітками (Pat-terson, 1975).
Вікарний досвід. «Загалом, як правило, спостереження заохочення агресії у інших посилює, а спостереження покарання ослабляє тенденцію поводитися подібним чином» (Bandura, 1983). Вікарний досвід може допомогти спосте-рі-га-че-ві скласти уявлення про можливі наслідки певної поведінки, а також настроїти на очікування аналогічних нагород або покарань. Дані процеси схожі на ті, які мають місце при засвоєнні агресивних дій шляхом навчання в процесі спостере-же-ння. У разі вікарного підкріплення агресивна дія вже сприймається як прийня-т-на в репертуарі поведінки індивідуума. У цьому випадку соціальні зразки підбу-рюють до вже засвоєної відповіді або не дають можливості їй виявитися [20, 529].
Наслідки самозаохочення і самопокарання. Моделі відкритої агресії можуть регулюватися заохоченням і покаранням, які людина встановлює для себе сама. Агресори можуть в тій або іншій мірі заохочувати себе внаслідок успішних атак на інших, винагороджувати себе чим-небудь і схвалювати свої дії (Bandura, 1973). Багато надто агресивних людей гордяться своєю здатністю заподіяти шкоду або на-нести каліцтво іншим (Toch, 1969). Навіть несхильні до насильства люди час від часу можуть відчувати задоволення тому, що, відплативши сповна за нанесену об-разу, вони «не ударили в бруд лицем» і “не упустили свого достоїнства” [20, 527].
Агресори також можуть карати самих себе, засуджуючи власну поведінку. Люди, що засвоїли таку суспільну цінність, як несхвалення агресивної поведінки, видимо, відчувають себе винними, демонструючи подібні дії. Так, діти, що переживають почуття провини перед батьками або прохаючі у них прощення за свою неслухняність, менш агресивні в порівнянні з не так совісними дітьми (Lefkowitz, Eron, Walder & Huesmann, 1977).
Завершуючи обговорення теорії соціального навчання, слід звернути увагу на те, що вона залишає набагато більше шансів можливості запобігти і контролювати людську агресію в порівнянні з більшістю інших теорій. Тому є дві важливі причини. По-перше, згідно з цією теорією загалом, агресія являє собою придбану в процесі навчання модель соціальної поведінки. У цій якості вона є відкритою для прямої модифікації і може бути ослаблена за допомогою багатьох процедур. Наприклад, вельми ефективним засобом може стати усунення умов, підтримуючих агресивну поведінку. Зловмисна поведінка вся ще залишається в репертуарі індивідуумів, але в інших умовах буде набагато менше основ для її відкритого вираження в актуальній поведінці.
По-друге, на відміну від теорій мотивації і інстинкту, підхід з позицій соціального навчання не представляє людей як таких, що постійно відчувають потребу або спонукання до здійснення насильства під впливом внутрішніх сил або всюдисущих зовнішніх (аверсивних) стимулів. Швидше соціальне навчання передбачає вияв агресії людьми тільки в певних соціальних умовах, сприяючих подібній поведінці. Затверджується, що зміна умов веде до запобігання або ослаблення агресії.
Висновки
Таким чином, агресія, в якій би формі вона ні виявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, що має всі основи уникати подібного до себе ставлення. Дане комплексне визначення включає