Оцінка іншими людьми. У психологічних дослідженнях виявлено значення такої оцінки як дійового мотиваційного стимулу внаслідок передбачення суб'єктом наслідків агресії. Л.Берон в експерименті деяким піддослідним навіював думку, що використання струму високої інтенсивності є ознакою "мужності" і "зрілості". Якщо задавали такий критерій зовнішньої оцінки, то піддослідні, навіть коли вони очікували надсильного удару струмом у відповідь, діяли більш агресивно, ніж представники контрольної групи. Ефект, що збільшує або гальмує агресію, справляє вже сама присутність інших осіб, котрим суб'єкт приписує певне відношення до агресивності.

У Бордена в першій частині досліду були присутні спостерігачі, які сприймалися піддослідними або як схильними до агресії (тренер університетського клубу карате), або як пацифісти (противники використання збройної сили в міжнародних відносинах), котрі осуджують її. Якщо за експериментом слідкував "агресивний" спостерігач, то піддослідний діяв більш агресивно, ніж у присутності спостерігача-пацифіста. Як тільки "агресивний" спостерігач пішов, інтенсивність струму знижувалась до рівня, характерного для підгрупи зі спостерігачем-пацифістом (в останньої підгрупи після відходу спостерігача інтенсивність струму залишалася низькою, як і раніше) [13, 92].

В описаних експериментах підставними особами виступали особи, малознайомі реальним піддослідним. Коли ж попередньо їх близько знайомили одного з одним, то надалі агресія зменшувалась. Очевидно, що в цьому випадку значної ваги набували думки щодо оцінки своєї агресивної дії партнером, з яким суб'єкт щойно вів дружню бесіду.

Розділ 2. ЩО ВПЛИВАЄ НА АГРЕСІЮ?

2.1. Біль

Дослідник Натан Езрін (Nathan Azrin) одного разу поставив наступний експеримент: до лап пацюків через прикріплені електроди подавалися хворобливі розряди електричного струму. Езрін планував включати струм, а потім, як тільки пацюки наблизяться один до одного, припиняти подачу болючих імпульсів, з тим щоб з'ясувати: чи з'явиться це підкріпленням їх позитивної взаємодії? До його величезного здивування, експеримент не вдався. Варто тільки пацюкам було відчути біль, як вони нападали один на одного ще до того, як експериментатор устигав вимкнути струм. Чим сильніше був розряд, відповідно і болючі відчуття, тим більше лютим був напад [20, 502].

Чи вірне це тільки відносно пацюків? Дослідники виявили, що особини самих різних тварин, що зазнавали вищеописаного болючого впливу, виявляють один до одного тим більшу жорстокість, чим сильніші викликані у них болючі відчуття. Езрін (1967) пише, що «атакуюча поведінка у відповідь на біль має місце у багатьох різновидів пацюків. Потім ми виявили, що розряд струму викликав подібні атаки, коли пари особин одного виду були замкнені в одній клітці; це торкається деяких різновидів мишей, хом'яків, опосумів, єнотів, мавп, лисиць, нутрій, кішок, черепах, мавп, тхорів, білок, бійцівських півнів, крокодилів, річкових раків, амфібій і різних видів змій, включаючи боа-констриктора, гримучу змію, коричневого щитомордника і чорну змію. Напад як відповідь на електричний розряд виразно простежується у самих різних тварин. У всіх видів атакуюча реакція на больову стимуляцію була миттєвою і мала місце завжди і, так само як це спостерігалося у пацюків, виникала "з швидкістю натиснення кнопки"» [20, 503].

Біль посилює агресивність також і у людей. Багато хто з нас може пригадати подібні реакції, які у нас викликав несподіваний і сильний удар великого пальця ноги або болісний головний біль. Леонард Берковіц і його співробітники продемонстрували це на студентах Віськонсинського університету, яким пропонувалося потримати одну руку або в трохи теплій, або в холодній до болю воді. Ті, хто опускали руку в крижану воду, повідомляли про зростаюче роздратування і досаду і про те, що готові буквально обсипати прокляттями іншого учасника експерименту, що видавав неприємні звуки. Отримані результати дозволили Берковіцу (1983, 1989) зробити висновок про те, що швидше аверсивна стимуляція, ніж фрустрація, є основним спусковим механізмом ворожої агресії. Фрустрація визначено являє собою одне з найважливіших джерел неприємних відчуттів. Але будь-яка аверсивна подія, особиста образа або фізичний біль, може привести до емоційного вибуху. Навіть болісний депресивний стан підвищує імовірність ворожої агресивної поведінки.

2.2. Спека

Протягом віків люди міркували про вплив клімату на поведінку людини. Гіппократ, порівнюючи цивілізованість Греції того часу з дикістю вдач в землях, на території яких розташовані сучасна Німеччина і Швейцарія, висловлював переконання в тому, що причина відмінностей криється в суворості клімату Північної Європи. Зміна кліматичних умов може впливати на поведінку. Огидні запахи, тютюновий дим, забруднення повітря – все це може бути пов'язане з агресивною поведінкою (Rotton & Frey, 1985). Але найбільш вивченим середовищним подразником є спека.

Уїльям Гріффітт (1970; Griffitt & Veitch, 1971) виявив наступне: в порівнянні зі студентами, що заповнювали питальники в приміщенні з нормальною температурою повітря, ті, хто виконували ту ж роботу в ненормально теплій кімнаті (вище за 32°С), повідомляли про більш виражену втому, агресивність, а також більш вороже реагували на появу сторонніх. Подальші експерименти показали, що спека також провокує вияви мстивості (Bell, 1980; Rule & others, 1987) [20, 504].

Чи посилює спека агресію в реальних умовах, так само як і в лабораторії? Звернемося до даних.*

Масове безладдя в 79 містах Сполучених Штатів в проміжку між 1967 і 1971 роками частіше відбувалися в жаркі дні.*

У жарку погоду в Хьюстоні (Техас) підвищується імовірність здійснення злочинів, пов'язаних з насильством. Те ж саме вірне у відношенні Де-Мойна (Айова) (Cotton, 1981); Дейтона (Огайо) (Rotton & Frey, 1985); Індіанаполіса (Індіана) (Cotton, 1986) і Далласа (Техас) (Harries & Stadler, 1988).*

Найбільша кількість злочинів, пов'язаних з насильством, здійснюється не тільки в жаркі дні, але і в жаркий час року, особливо в ті