Однак цілісного дослідження щодо запобігання узалежненості від нікотину шляхом попереджувального виховання немає.

Отже , анктуальність проблеми недостатнея її розробленість зумовили тему нашого дослідження: ”Здійснення превентивного виховання тютюнозалежності серед підлітків”.

Об’єкт дослідження: превентивне вихованн нікотинозалежної поведінки в Україні.

Предмет дослідження: особливості превентивного виховання стосовно тютюнопаління у підлітковому середовищі.

Мета дослідження: окреслення особливостей превентивного виховання задля попередження узалежненої поведінки підлітків.

Задля досягнення мети було поставлено наступні завдання:

проаналізувати теоретичні аспекти превентивного напряму виховання узалежненості від тютюну серед підлітків;

виокремити психологічні особливості узалежненості дітей підліткового віку від нікотину;

– розкрити проблеми удосконалення превентивного виховання стосовно тютюнозалежності підлітків;

охарактеризувати діяльність соціального педагога у ЗОШ I-III ступенів стосовно превентивного виховання, щодо тютюнопаління серед підлітків;–

дослідити значення тренінгових занять у превентивному вихованні.

Методи дослідження:–

вивчення науково-теоретичних джерел – бібліотечно-бібліографічні та логічна обробка тексту, що стосуються досліджуваної проблеми;–

теоретичні – порівняльні і логічко - системний аналіз, узагальнення; –

вивчення соціального процесу в природніх умовах – анкетування;–

опрацювання результатів – якісний аналіз.

Теоретичну базу дослідження становлять розробки науковців: С. Березина, Й. Боршевського, К.Лисецького, С. Костюка, І. Курека, Л. Опанасенко,О.Пилипенко.

Теоретичне значення полягає у визначенні ролі превентивного виховання у запобіганні тютюнозалежненої поведінки, виокремленні і здійсненні аналізу соціально-педагогічної профілактичної діяльності загальноосвітніх школах I-III ступенів.

Практичне значення полягає у розкритті даної проблеми щодо підлітків, знаходженні методів, ефективних прийомів привентивного виховання в діяльності соціального педагога загальноосвітніх шкіл 1-3 ступенів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення були оприлюднені у виступі на звітньо-науковій конференції Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника за 2006 рік.

База дослідження:Дослідження проводилося на базі загальноосвітньої ЗОШ-I-III ступенів №2 м.Надвірни.

Структура та обсяг дослідження. Бакалаврська робота складається з вступу, двох розділів, загального висновку, списку використаних джерел та додатів.

РОЗДІЛ І. ПРЕВЕНТИВНЕ ВИХОВАННЯ УЗАЛЕЖНЕНОСТІ ВІД ТЮТЮНУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Розробка досліджуваної проблеми в сучасній соціально- педагогічній науці

Останнім часом досить широке розповсюдження, у тому числі і в школах нашої країни, отримав так званий "підхід ризику". Суть його полягає в тому, що дітям потрібно пояснити пов'язаний з курінням ризик, а далі вони будуть самостійно і відповідально ухвалювати рішення, палити чи ні. Не дивлячись на зовнішню переконливість даного підходу з погляду дорослих, він навряд чи дасть ефект у підлітковому середовищі.

Спочатку ми фактично заохочуємо підлітків до того, щоб вони відкинули дитячі страхи і зайнялися тими видами діяльності, які представляють ризик для дітей, але нормальні для дорослих (самі переходили вулицю, самі запалювали газову плиту і т.п.). Потім ми ж починаємо міркувати про ризик, пов'язаний з курінням, і говоримо, що вони не повинні палити, щоб не ризикувати. Це суперечить самою суттю підліткового віку як періоду підготовки до дорослого життя.

Якщо використати тему ризику в обговоренні куріння, то можна звернутися до яких-небудь інших його аспектів, ніж ризик початку куріння. Можна, наприклад, з некурящими обговорити такий факт, що більшість підлітків не відчувають рішучості заперечити тим, хто закурює в їхній присутності. З тими, що палять можна поговорити про те, яка потрібна сміливість, щоб ризикнути відмовитися від звички куріння.

Невдачі в прямій боротьбі проти куріння і небажання використати конфронтаційні методи привели до створення підходу, який виходить з того, що треба не боротися з негативним явищем куріння, а натомість пропагувати позитивне явище – некуріння.

Сама по собі ідея виглядає чудово, але значні труднощі викликають технології її втілення в життя.

Трудність, яка властива цьому підходу, полягає в тому, що насправді не існує того продукту, який можна було б запропонувати на ринок. Некуріння – це відсутність куріння. Як можна зобразити це? Як можна пов'язати ціннісні асоціації з чимось, чого не можна бачити, відчути на смак або на дотик? Підлітків вони можуть просто мотивувати до того, щоб диференціювати себе за допомогою куріння.

Наприклад, той же Філіп Моріс використав кліп, де цяця-хлопчик вимовляв правильні слова проти куріння. Це дуже подобалося дорослим і викликало протилежну реакцію в підлітків, оскільки мало хто з них хотів бути схожим на такого "цяцю-хлопчика" [26, с.25].

Ймовірно, ідея "некуріння" може бути основою, на якій базуються деякі позитивні характеристики, наприклад, в якості загального для деякої групи підлітків заявляється те, що всі вони не палять, а далі в набагато більшій кількості слів описується, що вони роблять разом, складають, малюють, створюють і так далі. Тільки тоді дана база може сприйматися в якості виправданої.

Бажання добитися вагомого результату в справі профілактики куріння часто провокує бажання сконцентрувати на ньому всі зусилля, не дивлячись на комплексну профілактику таких проблем, як споживання алкоголю і нелегальних наркотиків, ранній секс тощо. Людина, що палить, має, як правило, цілий спектр подібних проблем, і представляється, що легше вирішувати ці проблеми окремо, а не в комплексі [26, с.26].

З одного боку, таке зіставлення різних видів ризикованої поведінки може бути корисним, оскільки воно ставить під питання звичні стереотипні погляди на куріння, і може примусити цільову групу по-новому побачити власне відношення до тютюну. З другого боку, результати дослідів молоді постійно говорять про зв'язаність вживання алкоголю і наркотиків з курінням. Недавно в Англії був проведений дослід підлітків, і виявилося, що серед молоді, яка палить дві третини вже пробували наркотики, а серед некурящих - всього 1%. З цього слідує висновок, що якщо ми доб'ємося успіху в справі профілактики куріння, ми зможемо істотно вплинути і на рівень наркоманії [13, с.89].

Все це, проте, не означає, що всі профілактичні заняття повинні бути комплексними, а швидше