Дослідження засвідчують: близько 70% старшокласників пробували курити і 70% тих, хто курить, прагнуть звільнитися від цієї звички [28, с. 8].

Курити найчастіше починають у підлітковому віці. Цей процес проходить стадії підготовки, спроб, експерименту, регулярного куріння і нікотинової залежності. Лонгитюдні дослідження змін курильного статусу в підлітків (дослідження, які відслідковують стан тих самих людей у різному віці), показали швидке становлення регулярного куріння і роль у цьому процесі таких факторів, як куріння друзів, братів, сестер і батьків. При цьому намір курити в майбутньому і наявність досвіду куріння виявилися прогнозованими факторами регулярного куріння. Важливе значення має й те, наскільки ефективно молода людина може утриматися від пропозиції закурити, і її ставлення до куріння. Крім того, за результатами дослідження, проведеного в Іспанії, вживання алкоголю виявилося тим фактором, що прогнозує перехід від епізодичного до регулярного куріння в майбутньому [29, с. 104].

Соціальний педагог в школі повинен включати в свою діяльність програму первинної профілактики (ППП), яка являє собою поурочну розробку з антинікотинового навчання школярів. Зміст шести тем ППП розподілено на десять уроків. Тривалість кожного заняття — звичайний шкільний урок.

Завдання ППП: 1) сприяти усвідомленню та засвоєнню підлітками загальнолюдських цінностей; 2) навчити підітків методам вирішення життєвих проблем, подолання стресу та зняття напруги без вживання тютюну; 3) інформувати підітків про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання нікотину; 4) формувати у підлітків психосоціальні та психогігієнічні навички прийняття рішень, ефективного спілкування, критичного мислення, опору негативному впливу однолітків, управління емоціями, в тому ж числі — у станах стресу; 5) довести до усвідомлення підлітків переваги відмови від вживання психоактивних речовин; 6) сформувати установку на ведення здорового способу життя; 7) підняти самооцінку підлітків [32, с. 115].

Методологія програм передбачає навчання підлітків у процесі їх активної взаємодії. Тому в роботу з ППП залучаються всі учні. Конкретні методи навчання: робота в малих групах, "мозковий штурм ", групова дискусія, рольова гра, "драма". Заняття з ППП проводяться вчителем, який пройшов спеціальне навчання та має необхідні психологічні знання.

Оцінка ефективності ППП виконується з допомогою спеціального опитувальника, що дозволяє проаналізувати ставлення підлітків до психоактивних речовин. Тестування проводиться до початку та після завершення роботи з ППП. Отримані результати відображаються у зміні соціальної установки.

Можливість розширення роботи з ППП, покращання її якості тісно пов'язані з підходом вчителя до навчання. Підліткам можна запропонувати видавати класний журнал чи газету, присвячені здоровому способу життя, провести конкурс на кращий плакат, малюнок, рекламу. Корисно залучати до роботи старших дітей: вони можуть поділитися враженнями від роботи, що була виконана на рік раніше, показати свої малюнки та плакати, провести окремі заняття.

У ході уроку соціальний педагог послідовно проводить думку про те, що будь-які рішення, що приймає людина, так чи інакше впливають на її життя. Для ілюстрації використовується графічний образ - "дерево рішень". Підлітки малюють індивідуальні, а потім групові "дерева рішень". Постійно підкреслюється зв'язок між рішенням та його наслідками. Формується та закріплюється поняття відповідальності за прийняті рішення. Змістом конкретних рішень, які приймають підлітки, є відповіді на питання, що стосуються здорового способу життя. Наприклад: "Чи буду я палити, коли стану дорослим?", "Чи буду я пити алкогольні напої?", "Чи буду я займатися спортом?" та ін [26, с. 92].

Учні знайомляться з "легальними", загальнодоступними психоактивними речовинами (далі ПВ) - нікотином. Підкреслюється думка про те, що їх небезпека полягає не лише в шкідливому впливі на здоров'я людини, але й в тому, що вживання їх в ранньому віці надалі спонукає до вживання нелегальних наркотиків, які заборонені для немедичного вживання.

На другому уроці за цією темою учні намагаються відповісти на питання: чому люди вживають нікотин? Вчитель показує складність, різноманітність та соціальну обумовленість причин вживання ПВ. Проводиться думка про те, що існує зв'язок між фактами вживання ПВ та відповідальністю за прийняті рішення. Вводиться поняття "відповідального вживання", тобто вживання з урахуванням якості та кількості речовини, характеру ситуації вживання та його наслідків. Обговорюються приклади безвідповідального вживання тютюну. Акцент робиться на відповідальності самої людини за можливі руйнівні наслідки вживання нікотину [22, с. 72].

Розробка теми відбувається на трьох уроках. На першому з них підлітки знайомляться з нормальними, безпечними способами зняття напруги, втомленості, безсоння, дратівливості, головного болю. Вони дізнаються про функції болю в організмі людини, що полягають в привернені уваги до хворобливого стану того чи іншого органу - шлунку, серця та ін. - і підкреслюють необхідність своєчасного звернення до лікаря. Говориться про те, що безконтрольне та особливо часте вживання знеболюючих препаратів сприяє виникненню залежності від ліків. З допомогою "мозкового штурму" учні виявляють альтернативні вживанню нікотину способи зняття напруги, головного болю, безсоння, пригніченості. Це в основному профілактичні засоби - такі, як дотримання режиму дня, прогулянки перед сном на свіжому повітрі, тепла ванна, масаж, зміни в дієті та ін.

На другому занятті обговорюються альтернативи вживання ПВ "від туги" чи у зв'язку з наявністю великої кількості вільного часу. Учні складають перелік своїх занять