проблему слід зазначити, що:
ризик стати залежним від куріння за останні роки значно зріс, що і дало поштовх до нових методів і розробок, щодо даної проблеми;
бажання добитися вагомого результату в справі провілактики куріння часто провокує бажання сконцентрувати на ньому всі зусилля, недивлячись на комплексну профілактику такої проблеми як тютюну;
проблема потребує вирішення, але жоденен підхід не є обнадійливим і сто відсотковим перш за все тому, що вони не ураховують особливості підліткового віку.
2. Існують такі особливості узалежненості дітей підліткового віку від нікотину:
психологічні, які є першим признаком узалежненої поведінки;
внутрішньо-особистісні чинники;
сімейні;
культурні;
емоційний стан і розвиток особистості.
3. При удосконаленні превентивного виховання стосовно тютюнопаління серед підлітків можна виділити такі проблеми:
відбулося усвідомлення необхідності у формумуванні відповідальної поведінки дітей, що в свою чергу приводить до нормальної зміни акцентів у прфілактичній роботі;
дуже високий ризик для того, щоб почати вживати психоактивні речовини;
високий продаж нелегалього тютюну зустрічається все частіше.
Соціальний педагог в школі повинен здійснювати таку основну діяльність, стосовно превентивного виховання, щодо тютюнопаління серед підлітків:
включати в діяльність різного роду профілактичні програми;
залучати в діяльність учнів різних вікових груп;
систематично проводити тренінгові заняття.
Одним із срижневих шляхів розв’язання означених проблем є поведінкові та профілактичні програми.
ПП повинна проводитись зі всіма дітьми без виключення. Так, як і для попередження інфекційних захворювань робляться профілактичні щеплення, так і для попередження аддиктивної по-ведінки необхідне спеціальне навчання. Продовжуючи аналогію, його можна назвати психологічною імунізацією.
При реалізації означених програм, які зумовляють антинікотинове навчання слід дотримуватися наступних умов:
1) воно повинно починатися в дошкільному чи молодшому шкільному віці, тобто до того, як будуть засвоєні загальноприйняті традиції вживання тютюну та алкоголю;
2) воно не може бути засноване лише на інформуванні дітей про небезпеку, яка пов'язана із зловживанням психоактивними речовинами, та їх залякувані;
3) воно повинне відповідати віковим психологічним особливостям дітей;
4) воно будується на основі певних життєвих цінностей — таких, як самодисципліна, відповідальність, чесність, повага до людей, обов'язки сімейних стосунків;
5) методологія навчання життєвим навичкам передбачає центрований на учнів підхід та включення в навчальний процес у якості партнерів батьків;
6) його цілі — чіткі, реалістичні;
7) передбачається можливість оцінки ефективності запроваджених програм.
Також особливо помітним є усвідомлення необхідності формування відповідальної поведінки дітей, що в сворю чергу приводить до подальшої зміни акцентів у профілактичній роботі. Превентивне виховання ставить перед собою комплексну задачу розв’язання якої передбачає ряд питань – це навчання ефективним навичкам спілкуванням, критичному мисленню, прийнятю відповідальних рішень, ефективність самооцінки, вміння постояти за себе. Саме робота ще в молодшому шкільному віці сприяє ефективності превентивної роботи з боротьбою адективної поведінки.
Вплив тренінгової діяльності на шкідливість тютюну серед підлітків дослідили і ми.
Так нами було проведено діагностичне дослідження шляхом анкетування 70 учнів, 35 % контрольна група, 35% експерементальна група 8- их класів. Дослідження проводилося в Надвірнянській школі № 2. В його процесі було встановлено, що палять 45% підлітків, не палять 55%- в експерементальній групі і відповідно в контрольній- 43% і 77%.
Після проведення тренінгових занять (впродовж 4 днів) співвідношення між тими, що палять і ні змінилося відповідно до 20% і 80% у експерементальній групі і залишилося без змін у контрольній.
Відповідно і знання про шкідливість нікотину для здоров’я, у контрольній групі 88% респондентів стверджували про шкідливість тютюну, 6 %- заперечували, 6% не визначилися, у експерементальній відповідно 80%, 20% і 10%. Після проведення иренінгу у контрольній групі співвідношення без змін, у експерементальній усі 100% отримали переконання про шкідливість тютюнопаління.
Водночас хочемо зауважити, що наша діагностика є не валідною, оскільки базується тільки на одній моделі дослідження, а для валідності необхідно мінімум 3. Отож, проведене дослідження не претендує на розв’язання проблеми у повному обсязі. Детального розгляду вимагають питання нормативно-правової бази адективної поведінки, а також застосування іншого діагностичного інструментарію для досягнення валідності результатів дослідження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Александров А.А. Курение и здоровье // Врач. – 2006. - №2. – 17-22с.
Александров А.А., Александрова В.Ю. Курение и єго профилактика в школе.- М.: Медиа сфера, 1996.- 96 с.
Валеологія в школі і дома. Роль батьків у формуванні, збереженні і зміцненні здоров’я підлітків: Посібник для батьків.- К.: Логос, 2001.- 87 с.
Вплив тютюнопаління на організм людини // Біологія. Хімія. – 2001. - №24. – С. 6-7
Вплив шкідливих чинників на організм людини // Все для вчителя. – 2004. - №22-23 серпень. – С. 63-67.
Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 304 с.
Гарницкий С.В. Алкоголь, табак, наркотики и здоровье подростков.- К.: Здоровье. 2001. –С.123.
Голобородько Г.П. Формування поняття здорового способу життя в учнів основної школи: Автореф. дис. канд. пед. Наук / Харків. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди.- Х.,1997. – 17 с.
Гриценюк Л.І. Формування здорового способу життя у дітей і підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - №5. – С. 53-56
Діти „групи ризику”: психологічні, соціальні та правові аспекти. – К.: Київська міська державна адміністрація. Служба у справах неповнолітніх, 2001. – 192 с.
Заброцький М.М. Психологічні особливості підліткового віку // Заброцький М.М.: Вікова психологія. – К., 1998. – С. 58-73
Зальвовський В.М. Про зловживання психотропних речовин // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. - №6. – С. 43-44
Каган В. Е. Психогенные формы школьной дезадаптации // Вопросы психологии. - 2004. - № 4. - С. 89 - 95.
Кон И.С. Психология юношеского возраста. – М.: