Підхід "соціального посилення", що припускає виховання і розвиток навиків взаємодії, що вчаться, з іншими людьми, наприклад, навиків відмови від куріння, постійно знаходить щонайбільшу ефективність. Щонайбільшого успіху можна досягти, якщо вести урок за допомогою методів, що припускають залучення хвилюючих їх питань, що вчаться в розв'язання.

Для втручання краще всього підходять два періоди - той, під час якого підлітки частіше всього починають палити, і той, коли в них виникає бажання відмовитися від куріння [9, с. 54].

Куріння може стати частиною сімейних проблем і через погіршення здоров'я, і через підвищений ризик дітей стати курцями. Згідно даним проведеного в Києві дослідження, діти курців мають в півтора рази велику вірогідність взятися за куріння. Діти, які відчувають, що їхні батьки не схвалюють їхнє куріння, приблизно в сім разів менш ймовірно стануть курцями, ніж ті, хто думає, що батьки схвалять це. Вплив батьків сильніше всього відчувається для молодших підлітків, і оцінка сімейних програм для 9 і 10-річних показала більш низький ступінь залучення до куріння серед минулих навчання дітей і зменшення поширеності куріння серед їхніх батьків.

Підлітків, безумовно, цікавить позиція їхніх батьків з приводу куріння. Як заохочення батьками куріння ("пали, але тільки "добрі" сигарети"), так і надмірна боротьба з курінням ("від тебе димом смердить, більше на вулицю не вийдеш"), можуть дати негативний ефект. Тому не варто обмежуватися обговоренням куріння тільки самих підлітків. Обговорення позиції їхніх батьків (краще у відсутність самих батьків) відносно куріння, допоможе підліткам краще зрозуміти власну позицію з даного питання, буде сприяти відмові від куріння.

Не варто упускати можливість і зворотного впливу дітей на батьків. Більшість дорослих курців хочуть кинути палити, але їм часто не вистачає якогось додаткового стимулу.

Активна позиція дитини, як мінімум на захист свого права дихати в свому будинку повітрям, вільним від тютюнового диму, може допомогти їхнім батькам розлучитися з шкідливою звичкою. До того ж така активна позиція дитини запам'ятовується їм надовго і, особливе у разі успіху, служить надійним щепленням від куріння.

Отож, проблемі запобігання тютюнопаління присвячено цілий ряд розробок як закордоних так і вітчизняних науковців, які проблему нікотинової залежності розглядають у комплексі, базуючись на психологічних засадах особистості. За твердженням теоретиків і практиків превентивне виховання – це виховна діяльність,що мае на меті підвищення ефективності інтелектуального, емоційного, психологічного розвитку дітей і молоді у запобіганні асоціальної поведінки і шкідливих звичок пов’язаних із вживанням токсичних речовин,паління цигарок і його наслідки для здоров’я.

1.2. Психологічні особливості узалежненості підлітків від нікотину

Проблема залежної поведінки непокоїть людство з давніх давен. Існує безліч типів прояву залежностей: одна людина залежить від іншої, від паління, ліків, алкоголю, наркотиків, ігор (патологічна азартність, комп'ютерна залежність) та ін. Але кожний етап розвитку суспільства має свої ознаки та специфічне розмаїття залежної поведінки. Важливо знати зовнішні фактори та внутрішні чинники, які впливають на людину та штовхають її в коло залежності. Тоді ми будемо краще розуміти себе та інших, тих, хто може опинитися на протилежному березі "річки життя" та кому ще можна допомогти [10, с. 73].

Вік початку куріння, мабуть, краще всього підходить для профілактики. Коли підліток одержує від однолітків привабливу інформацію про куріння, тоді ж має сенс повідомляти йому деяку альтернативну інформацію або обговорювати ситуації, пов'язані з курінням. Потім протягом деякого періоду відбувається стабілізація: ті, хто почав палити, або перетворюються з експериментаторів в регулярних курців, або відмовляються від куріння після перших експериментів. На цій стадії інтервенції (втручання) можуть мати місце, але з малим ефектом, оскільки курці ще не відчувають пов'язаних з курінням проблем. Стадія, на якій курці серйозно просять надати допомогу в припиненні куріння, краще всього підходить для цього типу дій. Курці мотивовані до змін, і це допомагає зробити інтервенції по припиненню куріння результативними.

Конкретний вік цих стадій розрізнений для різних країн і для різних груп. Вони повинні бути експериментально виявлені. Для Києва такі дані були отримані в ході "Глобального Опиту Молоді про тютюн". І які ж вони? Виявилося, що серед учнів 8 класу в набагато більшому ступені поширені міфи про куріння, і в цьому віці починаються масові експерименти з курінням. Учні 10 класу мають вже більш стійкі уявлення і звички, на які складніше вплинути. Серед студентів ПТУ курці складають явну більшість. Тому в Києві більш перспективним представляється проведення профілактичних програм в 7-9 класі, а серед студентів ПТУ слід проводити не профілактику куріння, а упроваджувати програми допомоги кидаючим палити.

Проведене в США дослідження говорить, що необхідно, щонайменше, 10 занять або окремий блок занять того року, коли з щонайбільшою вірогідністю починають палити або як блок з п'яти уроків в кожному з перших двох таких років.

При цьому зміст і форма проведення цих уроків має набагато більше значення, ніж їхня кількість. Не варто сліпо копіювати учбові плани навіть найкращих шкіл, якщо немає упевненості, що цільові групи в обох випадках схожі [15, с. 13].

Наслідування одноліткам, вірогідне, є найбільш важливою причиною, чому молоді люди починають палити. Тому представляється обґрунтованим, що навчання проти паління, що проводиться однолітками, могло б бути ефективним. Проте оцінка