2) воно не може бути засноване лише на інформуванні дітей про небезпеку, яка пов'язана із зловживанням психоактивними речовинами, та їх залякувані;

3) воно повинне відповідати віковим психологічним особливостям дітей;

4) воно будується на основі певних життєвих цінностей — таких, як самодисципліна, відповідальність, чесність, повага до людей, обов'язки сімейних стосунків;

5) методологія навчання життєвим навичкам передбачає центрований на учнів підхід та включення в навчальний процес у якості партнерів батьків;

6) його цілі — чіткі, реалістичні;

7) передбачається можливість оцінки ефективності запроваджених програм [25, с. 24].

Юнацький вік у житті людини є тією останньою сходинкою, що веде в досить суворий світ дорослих прав та обов'язків. На цьому етапі закладаються основи «самопрограмування», близької і віддаленої перспектив, що мають визначати активність і досягнення в дорослому житті. Наступні життєві цілі та вчинки часто є певною «корекцією» цих найперших планів-мрій. Юнак стикається з різноманітними соціальними вимогами та рольовими моделями поведінки і активно осмислює їх, піддає критиці, виробляє власні «правила гри». Цей драматич-ний процес розгортається в тому внутрішньому театрі, яким є досягнення его-ідентичності в юнацькому віці. Теорія життєвого циклу людини за Е.Х. Еріксоном закріплює за юністю новий психосоціальний параметр, що має два полюси: позитивний (его-ідентичність) та негативний (рольове змішання). Психологічна сутність цього параметру полягає в тому, що юнаки намагаються інтегрувати численні рольові образи дитинства та підліткового віку в персональну ідентичність, що являє собою «...суму внутрішнього досвіду, набутого на попередніх стадіях, коли успішна ідентифікація призводила до успішного урівноваження базових потреб індивідуума з його можливостями та обдарованістю».

Адиктивна поведінка як виявлення кризи ідентичності в психологічній літературі трактується таким чином: вживання алкоголю і тютюну тимчасово знижує емоційну напруженість, що супроводжує кризу. Коливання у виборі професії, конфлікти з дорослими, поразки при завоюванні статусу серед ровесників — все це викликає у частини юнаків формування негативної «Я-концепції». Вживання психоактивних речовин дозволяє вийти у «віртуальну реальність» своїх потаємних мрій і таким чином розв'язати складні проблеми досягнення ідентичності. У компаніях з груповою психічною залежністю від алкоголю чи наркотиків на новачків здійснюється певний тиск і юнаки з розмитою ідентичністю, як правило, приймають «правила гри» цієї компанії, а юнаки із зрі-лою ідентичністю таку компанію залишають.

Психологічна сутність корекційної роботи з адиктивними юнаками зводиться до формування навичок самоаналізу і таких новоутворень у поведінці, як самокритичність, відмова від егоцентричних вчинків. Щодо пси-хокорекційних заходів з ними, то найбільше зарекомендували себе групові тренінгові заняття. Головні завдання цих занять такі: зростання почуття відповідальності за свою поведінку; розширення часової перспективи, підвищення самооцінки; тренування механізмів подолання потогенних впливів, які різняться у юнаків з акцентуаціями характеру; пошук шляхів більш гармонійних стосунків з родиною.

При відборі в групу враховується наявність у юнака мотивації для зміни цінностей та форм поведінки, фактор сумісності різних типів акцентуацій характеру. Загальна мета психологічних заходів — створення оптимальних умов для корекції порушень поведінки юнака та формування нових цінностей і переконань [24, с. 28].

Активні спроби дорослих вилучити юнака з «поганої» компанії, вказати на жахливі наслідки вживання тютюну чи інших психоактивних речовин, як правило, малоефективні. Як зазначається в монографії А.А. Реан, причина цього явища в тому, що юнака в такому випадку намагаються позбавити соціальної значущості і повернути його в групу, де він переживає емоційний дискомфорт, відчуженість. -Цей стан у свою чергу пов'язаний зі значною суперечністю між оцінкою цього юнака соціальним оточенням (батьками, вчителями) і його самооцінкою. Ефективний спосіб розв'язання цієї проблеми — не просто змінити звичну компанію адиктивного юнака, блокувати деструктивне спілкування, а надати йому можливість спілкуватися в групі з просоціальною орієнтацією. Головне при цьому, щоб потреби у самосприйманні, сприйманні інших реалізовувалися в нових рольових моделях поведінки, де юнацька дружба, побудова планів-мрій, обговорення проблем сучасного життя, взаємна підтримка обходилися без вживання психоактивних речовин [34, с. 26].

Психологічна робота з родиною юнака є важливим компонентом психокорекції адиктивної поведінки. Найбільш важливими завданнями цієї роботи є розвиток і підтримання надії членів сім'ї на позитивний хід лікування, конструктивне сприймання епізодичних «зривів» юнака, а також оптимізація емоційного стану родини. Без виконання цих завдань навіть успішне проходження юнаком психокорекційних заходів буває неефективним. Адиктивна поведінка часто є виявленням реакції емансипації юнака, а також компенсує його важливі потреби, що були блоковані в родині. Таку поведінку можуть несвідомо підтримувати члени родини, які згуртовуються навколо «хворого» чи «покидька», останній стає засобом підвищення стабільності сім'ї. Завдання психолога виявити причини порушень сімейних відносин, що стали одним з чинників адиктивної поведінки і спробувати оптимізувати їх у роботі з членами родини. Суттєву допомогу психологу закладів освіти може надати в цьому процесі соціальний педагог [31, с. 85].

Інформаційно-профілактична соціальна робота з формування здорового способу життя дітей та молоді стає найбільш ефектив-ною, коли забезпечена ініціатива, бажання й зацікавленість самих представників молодого покоління брати безпосередню участь у цій діяльності. Однією з найбільш продуктивних методик у цьому аспекті є, як відомо, поширена методика «рівний-рівному». Стосовно тема-тики здорового способу життя вона може бути реалізована завдяки використанню різних форм, зокрема таких, як інтерактивний театр, лекторська група, спікерське бюро, участь у роботі волонтерської школи, мобільного консультаційного пункту тощо [38, с. 21].

Обов'язковим етапом такої роботи має бути підготовка учасників проекту з числа дітей і молоді до реалізації